Критерії оцінки фізичного розвитку і стану здоров'я дітей

Хід і результати фізичного та розумового розвитку кожної дитини безпосередньо впливають на стан їх здоров`я і навпаки: стан здоров`я впливає на кінцевий результат фізичного і розумового розвитку, обумовлює вибір прийомів і методів загального та спеціального навантаження, соціально - психологічного та фізичного виховання.

Поняття здоров`я можна визначити як оптимально врівноважений природний стан організму, який знаходиться в гармонії з навколишнім середовищем і не має будь-яких хвороб.

Здорове стан людини об`єктивно визначається за сукупністю антропометричних, клінічних, фізіологічних і біохімічних показників. Всі ці показники в певній мірі залежать від спадковості, віку, статі, умов виховання, кліматичних і географічних умов життя.

З метою оцінки стану здоров`я дітей використовуються такі показники, як загальна захворюваність, інфекційна захворюваність, індекс здоров`я, відсоток тих хто довго і часто хворіють, поширеність і структура захворюваності, відсоток осіб з нормальним фізичним розвитком і осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому развітіі- розподілу дітей по групах здоров`я .

Інтегральну характеристику захворюваності дітей різного віку і статі, як альтернативи здорового стану, дають показники загальної захворюваності, яка враховує поширеність усіх можливих захворювань, як гострий так і хронічний характер серед дитячого населення певного регіону (району, міста, держави) за певний період часу. Ці дані отримують на підставі аналізу звернень за медичною допомогою (по записах лікарів в медичних картках), або на підставі обробки результатів масових медичних оглядів дітей і підлітків.

Загальна захворюваність формується багатьма факторами, серед яких з і загальний рівень здоров`я населення (в тому числі генетичне здоров`я), соціальні, екологічні, санітарно - гігієнічні і навіть організаційні чинники. Крім того, загальна захворюваність має вікові та статеві особливості і залежить від якості виховання (в тому числі фізичного), від дотримання здорового способу життя, від особистого свідомого ставлення кожної людини до свого здоров`я.

Існуючи соціально-економічні проблеми сучасного українського суспільства, разом з морально-психологічною кризою в свідомості широких верств населення, привели до розквіту нездорових тенденцій у ставленні людей до свого здоров`я, до здоров`я своїх нащадків. Зловживання алкоголю, куріння, наркоманія стали дуже поширеними навіть серед школярів, в тому числі серед молодших школярів як хлопців так і дівчат. За останні 15 років Україна досягла рекордної швидкості поширення синдрому набутого імунодефіциту (СНІДа) і з 2002 р займає четверте місце в світі за кількістю хворих на це захворювання. В Україні запанував туберкульоз, онкологічні хвороби, серцево-судинні захворювання. За даними літератури (А. В. Антоник, В. І. Антоник, 2004- І. П. Антоник, В. І. Антоник, 2006- В. Г. Грибан, 2005, і ін.), Середня тривалість життя людей в Україні за період 1992 - 2003 років зменшилась на 5 років і тепер не перевищує 67 років (в Дніпропетровській області - 59 років). Серед випускників сучасних шкіл значно зменшився відсоток здорових дітей, а рівень фізичного розвитку у більшості з них оцінюється переважно як "низький" і "нижче середнього". Ще більш невтішні дані наводить А. А. Дробінська (2003) відповідно до яких серед сучасних дітей більше 45% мають хронічні хвороби, травми або вади розвитку. Серед причин цього є як генетично обумовлені, так і такі, які пов`язані з нездоровим способом життя батьків, або з прямою дією негативних екологічних факторів середовища.

Проведені авторами посібника дослідження загальної захворюваності школярів Кривого Рогу за 1997-2002 роки на базі 4-х загальноосвітніх Саксаганського району (СШ № 19, 91, 107 і 120) свідчать про те, що в середньому за рік найбільша частота захворюваності має місце у дітей першого класу (табл. 18). Отримані дані також вказують, що кожен хлопчик, чи дівчинка 6-7 років вболівають за рік більше 2-х разів. У 2-3 класах частота захворювань зменшується до 1,09-1,35 рази. Найменша частота захворювань в 5-6 класах, а починаючи з 7 класу знову зростає. Особливої різниці в частоті захворювань хлопців не виявлено.

У практичній діяльності педагогів, в тому числі вихователів фізичної культури, важливе значення має володіння експрес-методами оцінки стану соматичного Здоров`я дітей, або оцінки їх фізичного розвитку. З цією метою доцільно перш за все оцінювати адаптаційний потенціал організму, наприклад, за методом, запропонованим P. М. Баєвським з співавт. (1988). Згідно з цією методикою, найбільш чутливим індикатором адаптації організму є стан системи кровообігу. Саме кровоносна система найбільш чутливо реагує на зміну пристосувальних можливостей організму, на розвиток і протікання захисних реакцій.Ізвестно, що перехід від стану здоров`я до хвороби, від норми до патології є процесом поступового зниження ступеня адаптації організму до умов навколишнього середовища (зниженням адаптаційного потенціалу).

При цьому виділяють чотири рівні стану адаптації або рівня здоров`я:

1. Задовільна адаптація організму до умов навколишнього середовища при збереженні високих функціональних можливостей організму.

2. Напруга адаптаційних механізмів, коли адаптаційні функціональні можливості забезпечуються мобілізацією функціональних резервів.

3. Незадовільна адаптація при знижених функціональних можливостях.

4. Зрив адаптації, що супроводжується значним зниженням функціональних можливостей і загрозою розвитку патології.