Рух дитини необхідна умова розвитку дітей

Рухова активність - необхідна умова розвитку дитячого організму

У шкільні роки діти отримують знання і вміння, проходять школу виховання і формування основних ділових, морально-вольових і психічних якостей, необхідних для подальшого життя в суспільстві. Але якими б широкими і глибокими знаннями не володів учень, як би добре не був він професійно підготовлений до вступу в самостійне життя, багато чого в нього може не виходити, якщо з дитинства не забезпечено нормального фізичного розвитку його організму, що не буде закладений фундамент міцного здоров`я " я.

Механізація і автоматизація виробництва, розширення транспортного обслуговування населення з одного боку різко знизили м`язову активність людини, а з іншого - суттєво підвищили нервово-психічні нагрузкі.Современние побутові умови (особливо в міських умовах), також знижують фізичне навантаження людей і все це разом створює нестачу рухів, призводить до гіподинамії.

Зазначене особливо несприятливо впливає на стан і розвиток організму дітей, який росте і функції якого диференціюються. В результаті гіподинамії може порушуватися нормальний хід фізичного і нервово-психічного розвитку дітей, не формується достатня м`язова і розумова працездатність, послаблюються захисні сили організму до дії факторів зовнішнього середовища, погіршується стан здоров`я. Саме фізкультура і спорт здатні в кращій формі компенсувати дефіцит рухів, запобігти негативним наслідкам гіподинамії, раціоналізувати спосіб життя людини.

Фізична активність є головним стимулятором практично всіх фізіологічних функцій організму, запорукою нормального розумового і фізичного вдосконалення людини. Фізичні вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи та внутрішніх органів, збагачують дитину новими відчуттями, допомагають швидше і більш глибоко пізнати навколишній світ. Вони зміцнюють здоров`я і загартовують організм, роблять дітей більш організованими, вольовими і цілеспрямованими. Таким чином, достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку організму і особистості дітей. Але спостереження показують, що в останні роки у більшості сучасних дітей шкільного віку, особливо міських поселень, спостерігається дефіцит рухової активності в режимі дня. Якщо в 80-і роки довільна рухова активність (ходьба, біг, ігри) у дітей займали 19-22% активного часу доби, то в наш час (2005 рік) це становить лише 16-19% денного часу, з них на організовані форми фізичного виховання відводиться лише 1-3% часу. Встановлено також, що загальна рухова активність школярів знижується від молодших класів до старших, причому вона в різних навчальних чвертях не однакова. Особливо мала фізична активність дітей взимку.

Спостереження свідчать, що до 82-85% денного часу більшість сучасних учнів знаходяться в статичному положенні, сидячи за партою або робочим столом. Це негативно впливає на розвиток опорно-рухового апарату, обмежує вдосконалення функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем організму дитини. В результаті малорухомості (гіпокінезії) у дітей можуть проявлятися неадекватні реакції серця на навантаження, може зменшуватися життєва ємкість легень, сповільнюватися моторний розвиток, розвиток фізичної і розумової працездатності. У дітей з малорухливим способом життя зменшуються загальні показники знань, більш виразно проявляються ознаки втоми і перевтоми: знижується увага, збільшується час мислення, послаблюється пам`ять, погіршується координація рухів. У багатьох школярів спостерігається порушення постави, а в деяких - викривлення хребта (кіфози, сколіози і т. д.) за слабкості мишц.Нехватка рухів в житті дітей молодшого шкільного віку є однією з причин появи зайвої ваги майже у кожного четвертого-п`ятого сучасного школяра. До негатівніхпроявів гіпокінезії, в комплексі з іншими факторами, відноситься зниження і так недостатньо розвиненою до 13-14 років імунної активності організму дітей до простудних, інфекційних та інших захворювань. Потрібно також враховувати несприятливий вплив гіподинамії на загальні показники росту і розвитку організму дітей.

З метою подолання негативного впливу гіподинамії необхідно, перш за все, сприяти широкому раціональному застосуванню ігор і фізичних вправ в проміжку між уроками і при Виконання домашніх завдань. Після занять в школі обов`язково необхідно дітям передбачати час для активного відпочинку, для занять фізичними вправами та іграми на відкритому повітрі. Це заспокоює і зміцнює нервову систему, знімає напругу, створює бадьорість, сприяє підвищенню розумової і фізичної працездатності, підвищує успішність навчання школярів.

нехтування ранкової гігієнічної гімнастикою, уроками фізичної культури, іграми і прогулянками на свіжому повітрі, заняттями в спортивному залі призводить до того, що вже в середині навчального тижня діти більш втомлюються і знижують активність навчання щодо тих, хто впроваджує раціональну активність. Прагнення деяких батьків захистити дитину від фізкультури і зосередити її зусилля тільки на навчанні не сприяє гармонійному розвитку організму дітей, утворює неправильні стереотипи поведінки на все майбутнє життя.

Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними вправами та іграми дозуються за часом і інтенсивності, а також враховують вікові та індивідуальні особливості організму дітей і місце проведення.

Оптимальний руховий режим дітей повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроках фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках та спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами та іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне використання всіх зазначених вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат - виховання фізично і розумово розвинених і здорових людей.