Спостереження як метод дитячої психології

Спостереження передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів. Наукове спостереження ретельно планується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критерії відбору фактів згідно об`єктом. Широко використовував спостереження в дослідженні дітей дошкільного віку відомий психолог

М. Я. Басов. Отримані ним результати показали, що вік з 3 до 7 років найбільш сприятливий для спостереження, оскільки діти довірливо і відкрито ставляться до дослідника, не усвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних. Вони сприймають дослідження як звичайне спілкування, бесіду, завдання дорослих на зразок систематично одержуваних в дитячому саду. Крім того, самосвідомість і життєвий досвід маленької дитини відзначаються обмеженими можливостями, які не дозволяють повністю зрозуміти свою роль піддослідних. Таким чином, чим менша дитина, тим важливішу роль в її дослідженні займає метод спостереження.

Розрізняють декілька видів спостереження:

повне і часткове;

включено і невключення.

Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове - одного з них, наприклад мовлення або гри. Спостереження залежить від позиції спостерігача, який може бути членом групи дітей і взаємодіяти з ними, одночасно спостерігаючи, чи знаходиться поза дитячої діяльності.

Завдяки спостереженням дослідник фіксує зовнішні прояви дитячої психіки. Ці прояви відзначаються своїм багатством і розкутістю. Під час спостереження дитина поводиться вільно й невимушено, займаючись звичними для себе справами, що полегшує для дослідника рішення задачі отримання різнобічних і достовірних фактів для створення цілісного уявлення про дитину. Разом цього не достатньо для забезпечення об`єктивності спостереження, на його результати і висновки значно впливає позиція самого дослідника. Перший-ліпший прояв поведінки може бути інтерпретований як закономірний і стійкий. Щоб уникнути такої помилки, спостереження слід проводити систематично. Адже в процесі спостереження перед дослідником постає складна і різнобарвна палітра фактів, і дуже важко відокремити характерне, істотне від випадкового і другорядного.

Наведемо приклад. Педагог, спостерігаючи за поведінкою дитини під час обіду, зауважив, що малюк відмовляється від їжі, повторюючи: "Не хочу, не хочу". Слід зробити висновок про те, що малюк примхливий? Звичайно, ні.

Адже причинами описаної поведінки можуть бути, наприклад:

- Вимогливість як стійка характеристика особистості малюка;

- Перевтома або хвороба дитини;

- Переживання образи, якщо дитині не дали бажану іграшку;

- Незадоволеність дитини стилем спілкування вихователя з нею (різкі окрики, несправедливі зауваження та ін.).

Систематичність спостереження дозволяє розкрити справжні причини поведінки дитини.

Для об`єктивності результатів спостереження важлива неупереджена позиція дослідника. Він повинен до максимально можливого рівня звільнитися від соціальних стереотипів і власних установок, в результаті яких сприймає і інтерпретує психологічні факти перекручені. викривлено. Важливо також позбутися зайвого емоційного ставлення до дитини: Позитивного або негативного. Як відомо, дитина, який викликає у дорослого симпатію оцінюється ним більш поблажливо, ніж та, яка "не подобається". Щоб уникнути суб`єктивізму, необхідно свої враження чітко розділяти з фактами, висновки завжди підтверджувати фактамі.Повисіть об`єктивність дослідження допомагає прийом, названий "стереоскопичность погляду" на дитину, який передбачає звернення до думки батьків та інших дорослих, які працюють з нею.

Проведення спостережень за поведінкою дитини вимагає від дослідника досить складних навичок, зокрема при виконанні завдання фіксації проявів дитячої поведінки в протоколах різних видів. Одна з можливих форм ведення протоколу - "фотографічний запис", який, за визначенням М. Я. Басова, детально описує мімічні, пантомімічні прояви емоцій- дослівно, без змін передає мовлення дитини в прямій формі, відзначає паузи, інтонацію, силу голосу, темп . Запис детально відображає всі операції, з яких складаються дії дитини. "Фотографічний запис" розкриває цілісну картину ситуації, в яку включена дитина, тому в протоколі відзначають репліки і дії дорослих, однолітків, спрямовані на неї.

Спеціальні навички необхідні і при обробці протоколів спостережень. При цьому слід широко використовувати математичну обробку отриманих результатів.

Звичайно, метод спостереження має і свої недоліки. Він трохи сповільнює збір значного за обсягом фактичного матеріалу, так як одночасно вдається спостерігати тільки за однією дитиною або невеликою їх групою (2-5 чоловік). При спостереженні дослідник відзначається пасивною вичікувальною позицією, тому що не може втрутитися в дитячу діяльність, викликати необхідне психічне явище, також уповільнює динаміку дослідження, тому в дитячій психології також широко використовується більш активний метод дослідження - експеримент.

ВИСНОВКИ про спостереження як метод дитячої психології:

- Психологічне спостереження передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів;

- До проведення психологічного спостереження складають його план, визначають мету, гіпотезу, схему проведення, критерії відбору фактів;

- Чим менша дитина, тим більш важливу роль в її дослідженні займає метод спостереження;

- Об`єктивність результатів спостереження визначається його систематичністю і неупередженої позицією дослідника;

- Проведення психологічних спостережень за поведінкою дитини вимагає спеціальної підготовки дослідника.