Передісторія дитячої психології в україні

Виникнення в Україні перших уявлень про психічне розвитку дитини пов`язаний із становленням освіти і педагогічної культури народу.

Уже в Київській Русі було введено організовано навчання дітей із заможних родин. Писемні пам`ятки того періоду "Повчання Володимира Мономаха" (1117 г.), "Бджола" (XII ст.) Розкривали ідеали виховання людини з такими рисами, як працьовитість, мужність, доброзичливість, скромність. Київська Русь випереджала своїх сусідів у справі освіти. Так, дочка князя Ярослава - Анна, яка була одружена з французьким королем, читала і писала на декількох мовах, в той час як сам король був неписьменним.

Татарська навала, турецькі набіги зруйнували досягнення Київської Русі, затримали розвиток культури і освіти. Прикладом тодішньої педагогічної думки стала робота Ніла Сорський "Переказ учням" (XV ст.), Де подаються уявлення про розвиток і динаміку емоційних проявів психіки (пристрастей), про умови їх виховання.

Важливою подією в розвитку освіти в Україні стало заснування в 1632 р першого вищого навчального закладу - Києво-Могилянської Академії, створеної за зразком західноєвропейських університетів, але зберігала при цьому національну самобутність. Академія поширювала філософсько-психологічні знання про пізнання, емоції, волю і здібності, їх розвиток. Вихованці цього закладу Феофан Про-коповіч, Стефан Яворський, Симеон Полоцький та інші були відомими просвітителями в період другої половини XVII-XVIII ст., Внесли значний внесок в розвиток вищої освіти в сусідній Росії.

Глибоким психологізмом відрізняються твори видатного українського філософа Григорія Сковороди (1722-1794 рр), який також навчався в Києво-Могилянській Академії. Філософ стверджував, що виховання повинно спиратися на національні основи. Дійсність він ділив на три світу макрокосм (зовнішній світ), мікрокосм (внутрішній світ) і світ символів (Біблія, література). Г. С. Сковорода мав на думці про те, що доля людини і суспільства в цілому можливий тільки в разі, коли зовнішні умови, що оточують людину, відповідати його вродженим здібностям. У вихованні слід спиратися на вроджені задатки людини, розвивати їх у вправах. У притчі

"Вдячний Еродій" головний герой говорить: "Буде хто чого хоче навчитися, до цього личить йому народитися ... Він (батько) народила мені крила, а я сам навчився літати".

Оригінальність підходу Г. Сковороди особливо чітко проявилася в твердженні, що не тільки макрокосм є джерелом для створення внутрішнього світу дитини, а й внутрішній світ має значну силою і впливає на зовнішній і через самопізнання можна змінити дійсність, олюднити її.