Міжособистісні комунікації і психологія міжособистісного спілкування

Міжособистісні комунікації і психологія міжособистісного спілкування Спілкування - важливий процес взаємодії. Саме в процесі спілкування виникають, формуються і проявляються відносини між людьми. Тому воно є невід`ємною частиною людського існування. Ну що ж поговоримо про те якими можуть бути міжособистісні комунікації і психологія міжособистісного спілкування.

Існує безліч форм і видів спілкування. Ми спілкуємося один з одним безпосередньо - лицем до лиця, або спілкуємося опосередковано - розмовляємо по телефону, пишемо листи, листівки.

Спілкування може бути пов`язаним з професійною діяльністю, або бути дружнім. У процесі взаємодії відбувається обмін думками, думками, переживаннями і відчуттями між людьми.

Єдність, схожість думок і почуттів полегшує спілкування, і навпаки. Взаємодіючи між собою, ми приходимо до якихось висновків, знаходимо шляхи вирішення проблеми, приходимо до істини.

Спілкування прийнято розділяти на пряме і непряме

Непряме - засновано на читанні книг, перегляду фільмів, наукової діяльності і т. Д.
Пряме - це безпосереднє спілкування з іншою людиною або групою людей.

Кожен з нас прагнути до спілкування з тими людьми, які нам подобаються, з ким хочеться взаємодіяти. Але також ми хочемо, що б і вони хотіли спілкуватися з нами.

Цією проблемою займаються фахівці з міжособистісної психології. Вони стверджують, що людиною можна керувати шляхом впливу на його психіку.

Психологія міжособистісного спілкування навчає людину усвідомлення його достоїнств. Адже тільки створивши деякий авторитет в очах свого співрозмовника, ви зможете бути повністю в собі впевненим.

Це в свою чергу, допомагає усвідомити, що ви не гірше за інших, а краще за багатьох, а значить ваша думка і пропоноване вами рішення гідно відповідної оцінки. Невпевненість у власних силах змушує сумніватися у власній авторитетності.




Психологи міжособистісного спілкування також стверджують, що крім розвитку в собі впевненості у власних силах, слід вчитися визнавати гідності співрозмовника, а також вміти бути відкритим і уважним.

Існують ознаки, по яких можна визначити, чи впевнений в собі людина чи ні:

Основними показниками зміни емоційного фону при спілкуванні є м`язи обличчя і очей. Нашу невпевненість видають руху шиї, рук, тулуба, ніг.

Наприклад, якщо людина впевнена в собі, він дивиться співрозмовнику в очі. Спина у нього пряма, ноги розслаблені, підборіддя злегка піднятий.

Невпевнений в собі людина відводить погляд, злегка опускає голову, ноги його напружені, а руки він тримає перед собою.

Ці рефлекторні прояви народжуються в підсвідомості і на зовнішньому прояві їх важко контролювати. Але навчитися цьому можна. Слід перейняти ознаки самовпевненості і застосовувати їх при спілкуванні. Потрібно навчитися проявляти ознаки доброзичливого і впевненого в собі людини. Це призведе до позитивної оцінки вас оточуючими і полегшить спілкування.

Різні самооцінки особистості

Якщо людина відчуває невпевненість в собі, своїх силах, це призводить до заниженої самооцінки. Найчастіше таке якість характеру закладено природою, проте також часто воно формується в дитинстві. Батьки формують світогляд і характер дитини. Причиною розвитку низької самооцінки часто є неправильне виховання.

Поки дитина маленька, слабка самооцінка стає перешкодою в контактах з іншими дітьми. Такий малюк гірше опановує новими знаннями і навичками. Коли він перший раз зазнає невдачі, він боїться братися за щось нове. тому такі діти, залишаючись дуже здібними, можуть відставати від інших дітей в розвитку.




Підлітки із заниженою самооцінкою страждають від свого стану. У цьому віці часті самогубства пов`язані саме з цією проблемою: «Я нікому не потрібен, мене ніхто не любить, я - нікчема.

Зазвичай, у невпевнених у собі батьків виростає такий же дитина. Дорослішаючи, діти в таких сім`ях не усвідомлюють своїх справжніх можливостей, які нерідко виявляються набагато вищими за середні.

Іноді зустрічається знижена самооцінка з одночасним зарозумілістю. Таким людям властива зайва, незрозуміла і недоречна самовпевненість.

При заниженої самооцінки людина надмірно турбується про те, що про нього подумають або скажуть інші, а при суперечках і спілкуванні починають проявляти надмірні емоції. Ці люди вразливі, постійно шукають зразки для наслідування. Вони схильні до ревнощів, більше беруть, ніж віддають і не здатні прийняти точку зору співрозмовника.

Люди з високою самооцінкою знають собі ціну, оцінюють себе самостійно, не озираючись на чужу думку. Такі люди спокійно ставляться до думки оточуючих.

Вони спокійні і тверді в спілкуванні, мають низьку вразливістю. Кумири і зразки для наслідування їм не потрібні, тому що вони самодостатні. Такі люди не люблять сперечатися, вони впевнені у своїй точці зору, але здатні враховувати думку співрозмовника.

Вони не схильні до ревнощів, більше віддають, ніж беруть. Упевнені люди користуються авторитетом і значущі для оточуючих і схильні до спілкування.

Роблячи висновок з усього сказаного, потрібно відзначити, що низька самооцінка дуже шкодить і заважає спілкуванню. Але з цією межею характеру можна і потрібно боротися. Людина, яка схильна до спілкування, хоче мати багато друзів, хорошу роботу, потребує поваги і авторитеті, повинен усіма силами намагатися підвищити самооцінку. Це додасть йому впевненості, допоможе легко спілкуватися з оточуючими.


Світлана, likuvati.ru



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

» » » Міжособистісні комунікації і психологія міжособистісного спілкування