Посткастраційний синдром

Цей синдром характеризується комплексом порушень, які виникають після оперативного видалення яєчників або променевої терапії внаслідок виключення їх функції і пов`язаної з цим активації гіпоталамо-гіпофізарної системи з надмірною синтезом не тільки гонадотропних, а й інших гормонів гіпофіза (соматотропного АКТГ, тиреотропіну). Клінічна картина подібна до тієї, що спостерігаються при клімактеричному синдромі: різні вазомоторні, нервово-психічні та обмінні порушення. Тяжкість перебігу захворювання залежить від віку хворої (в молодому віці вони важчі) і стану його здоров`я до операції. Посткастраційний синдром виникає через місяць після операції і триває 2-5 років.

Лікування жінки, хворої посткастраційний синдромом повинно бути комплексним і спрямованим на нормалізацію регуляторної функції центральної нервової системи, підвищення адаптаційних можливостей організму і стабілізацію виділення гормонів. Воно включає в себе седативні препарати, транквілізатори, загальнозміцнюючі речовини, вітамінні (В1, В6, С), замісну терапію гормональними засобами.

Терапія статевими гормонами повинна включати естрогени і гестогени в циклічному режимі або молочних залоз і позаматкової препарати. Краще використовувати трьох-або двофазні контрацептивні засоби, що викликають циклічні зміни в ендометрії. Застосування препаратів, що містять естрогени є профілактикою атеросклерозу, остеопорозу і атрофічних процесів в урогенітальному тракті. Молоді жінки після тотальної оваріоектомії повинні отримувати препарати статевих гормонів до періоду фізіологічної менопаузи (з урахуванням загальних протипоказань і тільки в тому випадку, коли таке лікування викликає менструальноподобниє кров`янисті виділення). Гормональну терапію поєднують з фізіотерапевтичними методами - кисневими і вуглекислими ваннами, гальванізацією шийно-лицевої ділянки розчином брому, сеансами ультрафіолетового опромінення.