Хвороба (синдром) марфана
У типових випадках захворювання у пацієнта є тріада клінічних симптомів, що дозволяють діагностувати даний синдром: ураження скелета, серцево-судинної системи і очей. У хворих відзначають астенічну статура, довгі і тонкі кінцівки, арахнодактилія кистей і стоп, лійкоподібної деформації грудної клітки, кіфози, кіфосколіози, вузький лицевий скелет, високий зріст, слабкість зв`язкового апарату.
При хвороби Марфана ураження очей можуть бути різноманітними - катаракта, вторинна глаукома, гетерохромії райдужки т.д., але найбільш типовими є вивих і підвивих кришталика і обумовлена цим міопія високого ступеня або гіперметропія.
Серцево-судинні прояви захворювання у дітей часто виявляють у вигляді порушень провідної системи серця, пролапсу мітрального клапана, метаболічних змін в міокарді, у дорослих - аневризми аорти, які можуть бути причиною раптової смерті хворих. Як правило, у хворих має місце дилатація аорти, що призводить до аортальної недостатності, а внаслідок ураження середньої оболонки аорти може відбуватися розшарування стінки з утворенням аневризми. Крім того, у дорослих відзначають розвиток емфіземи легенів, легеневих бул з можливим їх подальшим розривом - це все наслідок дегенеративних змін легеневої тканини.
Перебіг хвороби у більшості хворих дітей сприятливий. Проте з віком прогресують кількісні і якісні зміни в білковому обміні, особливо в обміні глікозаміногліканів. Декомпенсація патологічного процесу настає після 40-річного віку, коли розвиваються явища серцевої недостатності, розриви судинних аневризм.
Своєчасна діагностика хвороби Марфана дозволяє проводити обгрунтоване медико-генетичне консультування та прогнозування. Лікування тільки симптоматичне.