Хвороба (синдром) марфана

Хвороба Марфана діагностується з частотою 1 на 20 000 новонароджених. Тип успадкування аутосомно-домінантний. Виникнення синдрому обумовлено мутацією в гені, відповідальному за синтез фибриллина, одного із структурних білків основної речовини сполучної тканини, що призводить до різних аномалій розвитку. При синдромі Марфана порушення обміну кислих полісахаридів (глікозаміногліканів) типу хондроїтинсірчаної і гіалуронової кислот як у волокнах, так і в основній речовині сполучної тканини і виведення їх з сечею. Також порушується обмін оксипролина - важливого компонента колагену. Наведені біохімічні дані можуть служити основою для підтвердження синдрому Марфана. Як правило, у 70-80% хворих один з батьків страждає даний синдром. У той же час частота нових мутацій досить висока.

У типових випадках захворювання у пацієнта є тріада клінічних симптомів, що дозволяють діагностувати даний синдром: ураження скелета, серцево-судинної системи і очей. У хворих відзначають астенічну статура, довгі і тонкі кінцівки, арахнодактилія кистей і стоп, лійкоподібної деформації грудної клітки, кіфози, кіфосколіози, вузький лицевий скелет, високий зріст, слабкість зв`язкового апарату.

При хвороби Марфана ураження очей можуть бути різноманітними - катаракта, вторинна глаукома, гетерохромії райдужки т.д., але найбільш типовими є вивих і підвивих кришталика і обумовлена цим міопія високого ступеня або гіперметропія.




Серцево-судинні прояви захворювання у дітей часто виявляють у вигляді порушень провідної системи серця, пролапсу мітрального клапана, метаболічних змін в міокарді, у дорослих - аневризми аорти, які можуть бути причиною раптової смерті хворих. Як правило, у хворих має місце дилатація аорти, що призводить до аортальної недостатності, а внаслідок ураження середньої оболонки аорти може відбуватися розшарування стінки з утворенням аневризми. Крім того, у дорослих відзначають розвиток емфіземи легенів, легеневих бул з можливим їх подальшим розривом - це все наслідок дегенеративних змін легеневої тканини.

Перебіг хвороби у більшості хворих дітей сприятливий. Проте з віком прогресують кількісні і якісні зміни в білковому обміні, особливо в обміні глікозаміногліканів. Декомпенсація патологічного процесу настає після 40-річного віку, коли розвиваються явища серцевої недостатності, розриви судинних аневризм.

Своєчасна діагностика хвороби Марфана дозволяє проводити обгрунтоване медико-генетичне консультування та прогнозування. Лікування тільки симптоматичне.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

» » » Хвороба (синдром) марфана