Хронічний гломерулонефрит

хронічний гломерулонефрит - Це одне з найбільш поширених ниркових захворювань. Гломерулонефрит - дифузне ниркове захворювання, що розвивається на тлі імунного дефіциту. Зазвичай гломерулонефрит є основною причиною розвитку ниркової недостатності.

Дане захворювання зазвичай буває самостійним (зустрічається, в основному, у молодих чоловіків і у зрілих жінок), проте, іноді воно є проявом будь-якої патології - геморагічного васкуліту, системний червоний вовчак, інфекційного ендокардиту.

Причини виникнення хронічного гломерулонефриту

Як і більшість інших хронічних захворювань, гломерулонефрит в хронічній формі є наслідком перенесеного гломерулонефриту в гострій формі захворювання. Причому, розвиватися хронічна форма може як відразу після гострої, так і через деякий час. Разом з тим лікарями визнається розвиток хронічної форми гломерулонефриту і без попереднього гострого періоду. Така хронічна форма називається первинно-хронічний нефрит.

Провокуючими факторами розвитку хронічної форми гломерулонефриту є зазвичай наявні у хворого вогнища інфекції, а також переохолодження і ослаблення реактивності.

Клінічна картина захворювання

Симптоматика захворювання обумовлена клінічним варіантом хронічного гломерулонефриту. Виділяються п`ять варіантів хвороби. У всіх п`яти варіантах є два періоди - компенсації і декомпенсації. Клінічний варіант захворювання в свою чергу можна визначити за поєднанням трьох основних синдромів: гіпертонічного, сечового набрякового і по їх вираженості.

1. Латентний гломерулонефрит. Найбільш часто зустрічається варіант. Зазвичай проявляється у вигляді ізольованих змін в сечі, а також підвищенням артеріального тиску. Хвороба прогресує повільно, людина цілком працездатний, однак вимагає постійного спостереження.
2. Гематуричний гломерулонефрит. Досить рідкісний варіант. Виявляється постійним появою крові в сечі. Діагностується даний варіант гломерулонефриту в стаціонарі в результаті виключення урологічної патології і пухлини. Перебіг хвороби сприятливий, і ниркова недостатність розвивається в даному випадку рідко.
3. Гіпертонічний гломерулонефрит. Зустрічається в 20% всіх випадків гломерулонефриту. Виявляється у вигляді підвищеного артеріального тиску, а також незначних змін в сечі - кров і білок в сечі в невеликій кількості. Перебіг хвороби також сприятливе. Найважче наслідок - напади серцевої астми. Результат варіанту хвороби - обов`язкова хронічна ниркова недостатність. Перший з`являється симптом при нирковій недостатності - зниження відносної щільності сечі при збільшенні кількості сечі (причому з перевищенням кількості сечі над споживаної рідиною) і збільшенні діурезу вночі. Для уточнення діагнозу здається аналіз за Зимницьким. Окремо визначається нічний і денний діурез.
4. Нефротичний гломерулонефрит. Зустрічається в одній чверті всіх випадків хронічного гломерулонефриту. Виявляється в наполегливих набряках, появою білка в сечі, зниження діурезу. При цьому висока відносна щільність сечі. Біохімічний аналіз крові виявляє значні зміни: підвищена кількість холестерину, виражене зниження рівня білка. Прогресування хвороби помірне, іноді швидке, перетікає в розвиток ниркової недостатності. При цьому набряки зменшуються, артеріальний тиск піднімається, відносна щільність сечі знижується.
5. Нефротичний-гіпертонічний, або змішаний гломерулонефрит. Контингент хворих з таким варіантом хвороби найбільш важкий, хоч і зустрічається рідко. Перебіг хвороби - неухильно прогресує з швидким розвитком хронічної ниркової недостатності.

Лікування хронічного гломерулонефриту

Лікування залежить від клінічного варіанту хвороби, від ходу прогресування патологічного процесу і від країн, що розвиваються ускладнень. Загальні обов`язкові заходи у всіх випадках такі.
1. Дотримання дієти. Обмежується споживання солі до 4 г на добу, м`ясних бульйонів. Вживання білка: 1 г білка на 1 кг ваги, але при перших ознаках ниркової недостатності білок обмежується. Прийом рідини - до 2 літрів в день.
2. Дотримання режиму дня: уникнення переохолоджень, надмірних фізичних навантажень, психологічного і нервової перевтоми. Нічна робота, робота на відкритому повітрі взимку, в гарячих цехах або сирих приміщеннях категорично заборонена. Також рекомендується денний відпочинок в ліжку. Один раз на рік необхідно проходити стаціонарне обстеження. У разі простудного захворювання необхідно дотримуватися домашній постільний режим, при виписці обов`язково здати аналіз сечі. При наявності хронічних вогнищ інфекції - тонзиліту, пародонтиту, аднекситу, холециститу - необхідно проводити регулярне лікування.
3. Лікарська терапія. Не у всіх випадках обов`язкове. Складається з активної і симптоматичної терапії. Активна терапія спрямована на ліквідацію процесу загострення: глюкокортикоїди, протизапальні засоби, антикоагулянти. Симптоматична терапія впливає на окремі прояви хвороби і ускладнень.