Лікування перинатальної енцефалопатії

перинатальна енцефалопатія

Перинатальна енцефалопатія є досить поширеним дитячим діагнозом. При цьому не можна не відзначити, що в останній міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду такої хвороби не вказано. З чим же пов`язаний той факт, що дитячі невропатологи продовжують ставити цей діагноз багатьом дітям?

Перинатальною енцефалопатією називають патологічні зміни в мозку, що виникли в перинатальному періоді. Зазвичай так називають все мозкові дисфункції, які не можна описати більш конкретно, адже до досягнення дитиною однорічного віку досить складно точно визначити захворювання. Але прояви енцефалопатії мають безліч варіантів.

Причини перинатальної енцефалопатії

Причинами перинатальної енцефалопатії є різні негативні фактори, що впливають на майбутню матір під час вагітності. Це може бути інтоксикація алкоголем або наркотичними засобами, прийом психоактивних препаратів, стреси, захворювання інфекційної або неінфекційної природи. Важливу роль відіграє також навколишнє середовище: несприятлива екологічна обстановка може привести до кисневого голодування плода (гіпоксія). Перинатальна енцефалопатія може виникнути через важких пологів: обвиття дитини пуповиною, його велику вагу і ін.

- Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та ще кілька слів, натисніть Ctrl + Enter
- Вам не сподобалася стаття або якість поданої інформації? - Напишіть нам!

Симптоми перинатальної енцефалопатії

Перинатальна енцефалопатія проявляється певними синдромами. Синдром рухових розладів буває виражений гипертонусом або гіпотонією м`язів. При підвищеній нервово-рефлекторної збудливості дитина довго не може заснути, а під час неспання у нього може проявлятися гіперактивність, тремтіння рук або підборіддя. Перинатальна енцефалопатія може проявлятися і абсолютно протилежним чином - синдромом пригнічення центральної нервової системи. Активність малюка знижена, реакції загальмовані. Через гипотонуса м`язів обличчя або тулуб може бути асиметричним.

Одним з найнебезпечніших проявів захворювання може бути синдром гіпертензії, адже він часто перетікає в гідроцефалію. Велике джерельце не повинен бути опуклим, а збільшення окружності голови - привід звернутися до лікаря.

Судомний синдром у немовлят визначити досить складно, адже він може виражатися гикавкою, відрижкою, надмірним слинотечею, автоматичними жувальними рухами.

Небезпека перинатальної енцефалопатії полягає в тому, що діагностувати її буває надзвичайно складно, а без належного лікування вона може перерости в більш небезпечні захворювання: гідроцефалію, ДЦП, епілепсію, затримку фізичного та психічного розвитку, неврози та ін.

Діагностика перинатальної енцефалопатії проводиться за допомогою нейросонографії - ультразвукового дослідження мозку.

Лікування перинатальної енцефалопатії

Вчасно поставлений діагноз і лікування перинатальної енцефалопатії на ранніх стадіях зазвичай має позитивні результати: до першого-другого років життя у дитини відновлюються порушені мозкові функції. Іноді можуть зберігатися деякі симптоми енцефалопатії або її ускладнення (мінімальна церебральна дисфункція, гідроцефалія, судомний синдром, дитячий церебральний параліч).

Саме ж лікування є двохетапним. У період загострення захворювання проводять симптоматичну і патогенетичну терапії: усувають серцево-судинну і дихальну недостатність, судоми, підвищену возбудімость- вживають заходів по дегідратації, дезінтоксикації, усувають метаболічні порушення та ін. Під час ремісії або відновлення призначають симптоматичну терапію і прийом стимуляторів, протисудомних препаратів. Також в лікуванні застосовують масаж і лікувальну фізкультуру, що допомагає поліпшити обмін речовин і нормалізувати тонус м`язів.