Дефіцит антитрипсина

аутосомно - Кодомінантність генетичне захворювання, при якому є порушення в освіті альфа-1-антитрипсину (A1AT), і зменшення A1AT активності в легенях і крові, що загрожує аномальним осіданням білка A1AT в клітинах печінки, називається дефіцитом альфа 1-антитрипсину.

Розділяють ряд форм і ступенів такого дефіциту, які призначаються з урахуванням кількості (одна або дві копії) дефектного гена у хворого. У дорослих важка форма дефіциту A1AT з великим ступенем ймовірності призводить до появи панацинарною емфіземи легенів або обструктивних хронічних хвороб легенів. Значним фактором ризику тут є вплив тютюнового диму або інших шкідливих факторів, зокрема це може бути промисловий пил.

У більш рідкісних випадках, а також у дітей, дефіцит А1АТ може провокувати і інші порушення, зокрема, при важкій формі, хвороби печінки.

Альфа - 1 АТД лікують ізоляцією хворого від впливу шкідливих для бронхів і легенів факторів, внутрішньовенним введенням A1AT білка, трансплантацією легких або печінки. Можливий ще ряд лікарських дій. Але ця хвороба веде до незначної інвалідності, хоча можливо і деяке зменшення тривалості життя. Іншими словами, поліпшення і раціоналізація способу життя, профілактичні заходи та своєчасне лікування ХОЗЛ вважаються вельми дієвими методами терапії. Особливо, це відноситься до хворих з легкими і помірними симптомами хвороби.

Основними ознаками дефіциту альфа-1-антитрипсину є дихання зі свистом, задишка і сухі хрипи в легенях. Слід диференціювати симптоми цього захворювання з подібними ознаками респіраторних інфекцій або астми. Хворих з A1AD у віці тридцять-сорок років, навіть некурящих, може вразити емфізема легенів. Куріння може збільшити небезпеку виникнення емфіземи. Дефіцит альфа-1-антітріптісіна проявляється і в порушеннях функцій печінки, що призводять до цирозу печінки і печінкової недостатності. Саме тому нерідко призначають трансплантацію печінки у новонароджених.

Сам по собі дефіцит 1-антитрипсину є фактором ризику для появи і розвитку ряду небезпечних хвороб. До їх числа відносять цироз печінки, пневмоторакс, ХОЗЛ, синдром Вегенера, астму, панкреатит, бронхоектатична хвороба, жовчний камінь, первинний склерозуючий холангіт, тазовий пролапс органів, аутоімунний гепатит, емфізему нижній частині легенів, рак печінки, жовчного, сечового міхура, легенів і лмфому.

A1AT продукується в печінці, і однією з його функцій є захист легких від ферменту еластази, яка в змозі зашкодити сполучну тканину.

Вважається нормою A1AT в крові є концентрація від 1,5 до 3,5 грамів на літр. У деяких людей, що володіють фенотипом PiMZ, PiSS, PiSZ, рівень A1AT в крові не піднімається вище 60,0% нормального рівня, але цього вистачає для захисту легенів від впливу еластази (для некурців). Але при фенотіпоме PiZZ, і рівні A1AT до 15% від норми, вельми вірогідний розвиток в молодому віці емфіземи легенів. У половини таких хворих висока ймовірність розвитку цирозу печінки, внаслідок накопичення A1AT в печінці. Біопсія печінки тут показує присутність PAS-позитивних, діастазою стійких утворень.

Особливої шкоди хворим з дефіцитом А1АТ надає сигаретний дим і інші забруднювачі повітря. Тут не тільки посилюється запальна реакція в дихальних шляхах, але відбувається і інактіввація альфа-1-антитрипсину окисленням залишків метіоніну до сульфоксідних форм. Активність ферменту при цьому знижується в пару тисяч разів.