Що таке цукровий діабет

«Три роки тому мені поставили діагноз« діабет I типу ». Тільки підтримка рідних і близьких допомогла примиритися з хворобою і навчитися жити по-новому », - пише нам 29-річна киянка Наталія. У моєї бабусі теж був діабет. Знаючи, що проблема ця часто спадкова, ми з мамою на всякий випадок регулярно перевірялися. І кожен раз раділи хорошим результатам. Поки одного разу в Одесі мене не прихопив апендицит. Перед операцією потрібно було здати ряд аналізів. Рівень глюкози в крові виявився набагато вище норми ...

Була надія, що рівень цукру вийде контролювати за допомогою жорсткої дієти. Заради мене вся сім`я перейшла на парене-варене, відмовилася від солодощів і всіх шкідливих продуктів. Улюблений підбадьорював, як міг: «Ну що ти переживаєш? Чи не буде в домі цукру - твій пальчик в чай окунем, і він стане солодким ».

Незважаючи на всі старання, діабет брав своє: за місяць я схудла більше ніж на десять кілограмів, дуже сильно втомлювалася, випивала по шість літрів води в день, почала втрачати волосся ... Через високий вміст цукру підшлункова залоза перестала виділяти інсулін. У будь-який момент я могла впасти в діабетичну кому. Мені терміново призначили крапельниці і перевели на інсулін. Та ще виявилося невелике зниження чутливості в ногах - нейропатія. Загалом, перспектива не тішила.

Як жити з діабетом

У діабетика життя більш клопітка, ніж у здорової людини. Потрібно жити по годинах, возити з собою інсулін, вважати хлібні одиниці, регулярно зважуватися і контролювати цукор. Але близькі не дозволили мені зламатися, навпаки, вселили впевненість, що життя триває, що я як і раніше люблять і потрібна своїй родині.

Мене не можна жаліти - я відразу починаю панікувати і розкисати. Перші дні на інсуліні супроводжувалися частими нападами гіпоглікемії (різке падіння рівня цукру в крові). У ці моменти перед очима все пливе, ноги тремтять настільки, що ти і кроку ступити не можеш. З`являється паніка, страх, який переростає в страшну агресію. Всіх ненавидиш. Але варто з`їсти шматочок цукру - і ти тут же стаєш щасливим і добрим. В один з таких нападів поруч виявилася медсестра, яка принесла мені рятівний сахарок, але замість того щоб пошкодувати, сказала: «Руки, ноги, очі є? Тоді що ти ревеш, дура? З цим живуть. Просто треба ретельніше за собою стежити, вести здоровий спосіб життя ». Після таких слів хочеться довести, що ти не панікер, а сильна особистість.

Дізнавшись мій діагноз, улюблений відразу дав зрозуміти, що хвороба не змінить його ставлення до мене. Але він помилився. Діабет зблизив нас ще сильніше. Уже три роки ми разом боремося зі спільним ворогом. Вова відвозить мене в лікарню, нагадує, що потрібно зробити черговий укол, терпляче зносить перепади настрою. Ми стали більше гуляти на свіжому повітрі, оскільки це необхідно для моїх ніг. І все конфлікти тепер вирішуємо мирно і без сварок.

Але найголовніше - ми серйозно готуємося до того, щоб стати батьками. Кілька років я знижувала рівень цукру до необхідних показників. І зараз, за словами гінеколога, готова до цього важливого кроку. Звичайно ж, лікарі попереджають про ризики. Потрібно буде перевіряти цукор щодня - його підвищення в першому триместрі загрожує викиднем або завмерла вагітністю. У діабетиків зазвичай великий плід, понад чотири кілограми. А після пологів я можу сильно поправитися. Але заради нашого малюка ми готові пройти через всі випробування.

На завершення хочу сказати читачам: найкраще місце на світі - це обійми улюблених людей, їх тепло, підтримка та розуміння. Завдяки їм можна впоратися з будь-якою, навіть самої серйозною хворобою. Не бійтеся зізнаватися рідним, що погано себе почуваєте. Через страх ми часто втрачаємо контроль над ситуацією, і тільки близькі можуть тверезо оцінити те, що відбувається і підказати правильний вихід.