Ознаки, причини кишкової непрохідності, лікування та догляд
Як захворювання, кишкова непрохідність є гострий стан, при якому порушується оптимальне просування їжі по травному тракту.
Причини кишкової непрохідності у людини
Існує ряд факторів, здатних спровокувати розвиток кишкової непрохідності, вони представлені механічними, функціональними або динамічними причинами.
У певних випадках такий стан стає наслідком обмеження грижі, формування спайок, які перекривають просвіт кишечника, або інвагінації кишкової стінки (втягування однієї ділянки кишки в другій, що призводить до перекриття його просвіту).
Також до механічних факторів можна віднести пухлини злоякісного або доброякісного типу, завороту кишки і узлообразование, і, нарешті, обструкцію просвіту кишки каловими або жовчними каменями, клубком глистів або ж сторонніми тілом.
Динамічна різновид непрохідності формується відразу ж після оперативного втручання на очеревині, при перитоніті яке серйозне отруєння. Крім усього іншого, такий патологічний стан може бути наслідком відкритих і закритих травм живота, доліхосігма, дивертикулита, гриж, запальних уражень органів живота та ін.
До динамічних факторів, що викликають непрохідність, відносять спазм або параліч кишкових стінок.
Ознаки кишкової непрохідності у людини
У більшій частині випадків гостра кишкова непрохідність формується не раптово. Спочатку хворого турбують деякі порушення діяльності кишечника: періодичні болі, відчуття здуття і бурчання, то запори, то проноси. Симптоматика кишкової непрохідності залежить багато в чому від того, в якому місці сталася обструкція (де виникла перешкода).
Найбільш поширеними симптомами такого патологічного стану прийнято вважати болю, блювання, запори, почуття здуття і деякого напруження живота, а також посилення перистальтики і шок.
З самого початку розвитку непрохідності хворий стикається з болем, зазвичай вона концентрується в епігастрії, трохи рідше - внизу живота, такий симптом носить спазматичний характер.
Якщо перешкода локалізується високо, у пацієнта розвивається часта і сильна блювота, при обструкції в районі товстої кишки такий симптом може бути відсутнім, але при цьому хворого турбує нудота.
Досить часто при непрохідності кишечника навіть на відстані можна почути сплески, бурління і буркітливі звуки в животі хворого.
При відсутності терапії багато симптомів можуть ослабнути, але це не варто розглядати, як обнадійливе явище, а скоріше, як вказівку на розвиток перитоніту.
У багатьох хворих патологічні процеси призводять до почастішання пульсу, падіння артеріального тиску, що сигналізує про виникнення шоку.
Лікування кишкової непрохідності
Терапія гострої кишкової непрохідності починається з здійснення консервативних заходів. Хворому необхідний голод і спокій, крізь ніс всередину шлунка вводять спеціальний зонд.
Така маніпуляція покликана очистити шлунок і припинити блювоту. Доктора також здійснюють внутрішньовенне введення різних медикаментів - спазмолітиків, анальгетиків і протиблювотних складів. У певних випадках для стимуляції кишкової перистальтики підшкірно вводять прозерин.
При виявленні утиску грижі здійснюють негайне оперативне втручання. Допомога хірургів може знадобитися і в деяких інших випадках, як, наприклад, при недостатній ефективності консервативної терапії.
Перед оперативним втручанням хворому в обов`язковому порядку бинтують гомілки еластичними бинтами, що дозволяє попередити тромбоутворення у венах. Для хірургічної корекції кишкової непрохідності пацієнта вводять в загальний наркоз, йому виконують широку серединну лапаротомію - розріз по передній черевній стінці.
Доктора уважно оглядають органи черевної порожнини, визначають причину непрохідності і здійснюють відповідне лікування - резекцію, усунення перешкоди тощо. Також вкрай важливо вжити заходів щодо попередження рецидиву недуги. Після того як проведена операція і усунена кишкова непрохідність - догляд потрібен хворому.
Як доглядати за хворим після усунення кишкової непрохідності?
Після оперативного втручання хворий потребує правильного догляду. Так в першу добу йому слід дотримуватися постільного режиму, а прийом їжі і води здійснюється тільки після узгодження з лікуючим лікарем. Багатьом пацієнтам доводиться деякий час перебувати з зондом для відсмоктування вмісту шлунка.
Після нормалізації стану хворого дають відповідні рекомендації по організації режиму харчування і по догляду за швом. Йому потрібен час від часу відвідувати лікаря для профілактичного огляду.
При підозрі на розвиток непрохідності кишечника слід якнайшвидше звертатися за докторської допомогою.
Катерина, likuvati.ru
P.S. У тексті вжиті деякі форми властиві усному мовленні.