Трансуретральна резекція аденоми простати, післяопераційний період

Значна кількість чоловіків зрілого віку стикаються з тими чи іншими проблемами в діяльності сечостатевої системи. Одним з найбільш поширених недуг такого плану прийнято вважати доброякісну гіперплазію передміхурової залози, яку також часто називають аденома простати. Існує безліч методик лікування такої патології, проте неоперативна корекція не може позбавити пацієнта від проблеми. Тому радикальний і найбільш ефективний варіант лікування аденоми простати - це проведення хірургічного втручання. Одним з досить ефективних і популярних варіантів оперативної терапії вважається трансуретральна резекція аденоми простати, післяопераційний період якої дуже хвилює майбутніх пацієнтів хірургів.

Трансуретральна резекція простати має на увазі введення спеціального інструменту всередину уретри, який застосовується для видалення частини гиперплазированной тканини залози, блокує нормальний потік сечі. Дане оперативне втручання зазвичай здійснюють під загальною або спінальної анестезією в умовах стаціонарного відділення лікарні.

Після проведення такого лікування хворого чекає залишитися в клініці ще один-два дня. Для того щоб видалити з сечового міхура кров або згустки крові після проведення втручання прийнято використовувати спеціальний катетер. Після такої маніпуляції пацієнта можуть виписати додому.

Найскладнішим ускладненням даного втручання може стати виникнення кровотечі. Воно з`являється безпосередньо під час операції і іноді носить досить масивний характер, що вимагає проведення переливання крові. Причина подібного ускладнення криється в розтині просвіту великої судини, який абсолютно неможливо побачити крізь тканини простати. Хірурги цілком успішно справляються з кровотечею, однак цей процес вимагає часу і певної майстерності.

Під час проведення оперативного втручання, а також в ранньому післяопераційному періоді може розвинутися так званий ТУР-синдром, або синдром водної інтоксикації. Він пояснюється тим, що та рідина, яка використовується для промивання сечового міхура при здійсненні оперативного втручання, починає надходити крізь розкритий судинний просвіт всередину судинного русла. Варто врахувати, що на сьогоднішній день таке ускладнення зустрічається вкрай рідко, так як операція проводитися із застосуванням новітніх спеціальних розчинів і сучасного обладнання. Крім того операція проводитися з досить низьким тиском сечової рідини всередині сечового міхура, а техніка її здійснення знаходиться на досить високому рівні і постійно вдосконалюється.

На ранньому післяопераційному етапі може виникнути кровотеча з ділянки, де знаходилися видалені тканини, так як з коагулированного судини відходить тромб. Подібне ускладнення купірується зазвичай лікарськими препаратами. Однак в деяких випадках може виникнути необхідність відмивання кров`яних згустків з мочевіка, крім того хворому можуть виписати прийом кровоспинних препаратів. Вкрай рідко такі методики не допомагають впоратися з кровотечею, що вимагає здійснення повторного ендоскопічного втручання покликаного припекти судину, що кровоточить.

В післяопераційному періоді пацієнт також може зіткнутися з проблемою затримки сечовипускання. Найчастіше подібне ускладнення пояснюється певними віковими змінами в м`язах сечового міхура, а також тими змінами, які розвинулися на тлі тривалого існування аденоми. У певних випадках причина затримка сечі криється в недугах сечового міхура, які ніяк не пов`язані з гіперплазію простати.

У деяких випадках виникнення затримки сечовипускання пояснюється технічними проблемами при здійсненні оперативного втручання. Якщо така симптоматика розвинулася через не видалених тканин аденоми, може проводитися повторна трансуретральна резекція.

У певних випадках проведення подібної операції може ускладнюватися різними інфекційно-запальними процесами, серед яких гострий простатит, а також гострий пієлонефрит або гострих орхоепідідіміт. У деяких випадках подібні ускладнення розвиваються на тлі активізації власної мікрофлори. Терапія таких станів має на увазі здійснення антибактеріальної корекції.

Можливими ускладненнями трансуректальной резекції простати у віддаленому післяопераційному періоді стають звуження сечовипускального каналу, а також розвиток склерозу шийки сечового міхура. Такі патологічні стани вимагають проведення повторних оперативних втручань із застосуванням ендоскопічних методик.

Певна кількість пацієнтів після здійснення трансуретральної резекції аденоми простати стикаються з проблемою нетримання сечі. Така патологія може розвиватися через травмування замикальних апарату, який несе відповідальність за утримання сечі, а також результатом нейрогенних розладів.

До можливих ускладнень даного виду лікування гіперплазії передміхурової залози можна також віднести різного роду порушення ерекції. Такі проблеми пояснюються операційними травмами, впливом струму при проведенні трансуретральної резекції, а також віковими особливостями пацієнта і паралельним споживанням різних лікарських препаратів.

В цілому подібне оперативне втручання є досить безпечним і вкрай рідко провокує ускладнення в післяопераційному періоді.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!