Гіперактивність і дефіцит уваги у дітей

Дивлячись на деяких дітей, мимоволі відчуваєш почуття заздрості: де б собі взяти стільки енергійності і нестомлюваності? Вони ні хвилини не можуть посидіти або постояти спокійно, без руху, весь час чимось займаються, причому ці їх заняття - далеко не тихі та спокійні ігри. При будь-яких спробах направити енергію і активність в потрібне русло батьки зазнають невдачі. А все тому, що їхні малюки ставляться до групи дітей, для яких характерні гіперактивність і дефіцит уваги.

Ще кілька років тому гіперактивність і дефіцит уваги у дітей вчені мали намір розцінювати як наслідок порушень, що мають місце при внутрішньоутробному розвитку дитини. Можливо, перебуваючи на певному терміні вагітності, майбутня мама порушувала режим покладеного їй відпочинку і неспання, не дотрималася режим харчування і не обмежувала себе від вживання спиртних напоїв. Однак трохи пізніше вчені все ж прийшли до розумного висновку, що гіперактивність і дефіцит уваги проявляється як синдром не тільки у дітей, чиї мами мали шкідливі звички і не кидали їх під час вагітності, а у тих, хто строго дотримувався порад лікарів і ніколи в житті не вживав спиртних напоїв. Відсутність концентрації хоча б на деякий час призводить до того, що дитину лікарі називають розумово відсталим, проте такий діагноз неприпустимий, оскільки на сучасну дитину впливає безліч факторів, які були відсутні і були невідомими під час виховання минулих поколінь. Це і комп`ютерні ігри, і телевізійні передачі, мультфільми з комп`ютерними і жахливими персонажами, які замінили добродушних героїв програми «На добраніч, малюки!». Та й як можна назвати дитину розумово відсталим, якщо у нього дуже високий рівень інтелекту і колосальні здатності до запам`ятовування, ось тільки хочеться ще трохи побігати і попустувати? Як можна назвати непосидючим малюка, який на чотири роки може спокійно просидіти біля монітора комп`ютера, граючи в якусь захоплюючу гру, дві-три години? Синдром гіперактивності проявляється не як захворювання, а як синдром, який свідчить про те, що нервова система відчуває велике навантаження, ніж їй належить для дитини в цьому віці. Надмірна дратівливість батьків, постійні крики на адресу дитини, на протязі дня відсутність занять з дитиною і надання його самому себе цілком. А будь-який шум, який дитина раптово видає, розцінюється мамою як гіперактивність.

Гіперактивність і дефіцит уваги проявляється не тільки вдень, але і вночі, якщо у дитини відсутній нормальний, спокійний сон. Мова не йде про разові перебої, наприклад, якщо дитина заплакав уві сні раз в два тижні, то йому не можна приписувати нервовий розлад. Але якщо порушення сну, часті скрикування ночами, розмови уві сні, постійні ворочанія повторюються щоночі, то слід показати дитину невропатолога.

Зверніть увагу і на такі приклади поведінки у дітей, які страждають гіперактивністю. По-перше, очікування в черзі. Неважливо, поліклініка це або інше велелюдне громадське заклад, крики і біганина дитини по коридорах не завжди радують і викликають розчулення поруч знаходяться людей. Малюк може просидіти на місці близько десяти-п`ятнадцяти хвилин. Потім йому потрібна допомога, щоб скоротати час: візьміть з собою книжку, цікаву іграшку, яку можна складати подібно трансформеру. Придумуйте цікаві історії, перебуваючи в черзі, вигадуйте, складайте, пробуйте зацікавити. Багато батьків самі насилу витримують тривалі очікування і просто не звертають уваги на нудьгує дитини.

Напевно і наступний симптом гіперактивності у дітей знайомий багатьом мамам. При вході в магазин починаються невгамовні істерики з криками і благаннями купити ту чи іншу іграшку. На будь-які спроби пояснити причину відмови це зробити дитина починає посилювати звук свого голосу, перетворюючи його на справжню сирену. Не варто бити малюка і кричати, так ви тільки опускаетесь на один рівень з його сприйняттям дійсності. Криками домогтися нічого неможливо. Відразу уточнюйте, коли входите в магазин, що можете купити іграшку, яка коштує, наприклад, не більше двадцяти рублів. Усвідомивши з часом, що позначає таке обмеження, малюк не буде проявляти бурхливу і гучну реакцію на відмову мами задовольнити його прохання. У дітей сильно розвинене зорове сприйняття, а коло інтересів замикається саме на іграшках. Тому будь-яке бажання стати володарем нової іграшки порівняйте зі своїм нестримним бажанням придбати вподобану спідницю або туфлі. Погодьтеся, зрозуміти дитину і зробити порівняння набагато складніше, ніж відразу охрестити свого малюка гіперактивним і неслухняним?

Все це говорить про те, що гіперактивність і дефіцит уваги є наслідком неправильного підходу до виховання дітей, вміння викликати їх зацікавленість та бажання щось робити. Зверніть увагу на обстановку в сім`ї. Батьки, навіть якщо їм і доводиться лаятися, не повинні цього робити в присутності дитини. Його нервова система сприйме крики і скандал як цілком нормальне явище, якщо вони будуть регулярно відбуватися на очах дитини. Обережність слід виявляти у вихованні та спілкуванні з тими дітьми, у яких при народженні спостерігалися будь-які порушення, наприклад, тремор. Цей діагноз може стати причиною гіперактивності та дефіциту уваги у дітей. Якщо при вагітності були які-небудь зауваження або відхилення, помічені УЗД, до малюка також слід ставитися більш терпимо. Пам`ятайте, у дітей можна легко вплинути на настрій і психіку, головне - встигати приділяти їм час і знаходити правильний підхід.