Хірургічне лікування гострого апендициту

Гострий апендицит є одним з найбільш поширених захворювань черевної порожнини, яке вимагає хірургічного втручання. Гострий апендицит у більшості випадків зустрічається у віці від 18 до 30 років. Люди похилого віку і діти хворіють гострим апендицитом набагато рідше. Причиною виникнення гострого апендициту є гостре запалення червоподібного відростка сліпої кишки або апендикса. Запалення апендикса відбувається через надмірну активації кишкової флори на тлі закупорки просвіту апендикса каловими каменями. Розвивається дане захворювання протягом одного дня. Картина розвитку захворювання характеризується різкими нападами болю в правій верхній частині живота. Так само може мати місце підвищення температури тіла.

При виникненні цього захворювання застосовується традиційний метод лікування-апендектомія, тобто хірургічне лікування гострого апендициту. Найактуальнішою проблемою в лікуванні гострого апендициту є правильна діагностика захворювання. Від грамотно поставленого діагнозу залежить своєчасне виконання операції.

Сучасна медицина класифікує гострий апендицит за характером морфологічних змін і ступеня запалення на простий, флегмонозний, гангренозний і перфоративного.

Гострий апендицит різниться також за поширеністю патології і по клінічній картині: з типовою клінічною картиною і з атипової клінічною картиною: з дизурическими розладами, з симптомами захворювань жовчовивідних шляхів, з діареєю, з ознаками важкої гнійної інтоксикації з гіперпірексіей.Клініка перебігу захворювання також буває різною: швидко регресує, непрогрессірующій, повільно прогресуючий і бурхливо прогресуючий.

Хворого, з підозрою на гострий апендицит, оглядає старший черговий хірург. Діагноз захворювання встановлюється на підставі анамнезу а також даних об`єктивного дослідження, лабораторного та інструментального обстеження пацієнта.

При локалізації болю в правій нижній частині живота, гострий апендицит дуже часто диференціюють з іншими захворюваннями: зокрема з гінекологічними, у жінок або бактеріальним ентероколітом, сечокам`яною хворобою, що супроводжується колькою та іншими.

Після установки діагнозу хворого госпіталізують і готують до хірургічної операції. Передопераційна підготовка пацієнта проводиться з урахуванням стану хворого і визначається лікарем анестезіологом і хірургом. Поряд із загальними гігієнічними заходами, випорожненням шлунка за допомогою зонда, при наявності поширеного гострого перитоніту проводиться катетеризація сечового міхура для контролю за погодинним діурезом.

Одним із завдань передопераційної підготовки є медикаментозна корекція порушень, обумовлених ендогенної інтоксикацією і фоновими захворюваннями, якщо на це є свідчення.

При хірургічному лікування гострого апендициту застосовуються такі операційні доступи:

- апендектомія з лапаротомного доступу (типова, атипова);

- лапароскопічна апендектомія (типова, атипова);

- апендектомія з внебрюшінного доступу при заочеревинному розташуванні відростка.

При наявності відповідного обладнання і підготовлених хірургів перевагу слід віддавати лапаросокпіческой апендектомії. Більш сучасний метод хірургічного лікування - ендоскопічна операція, яку проводять, використовуючи новітнє обладнання, через косметичні проколи в очеревині.

Хірургічне лікування передбачає наступні способи кукси червоподібного відростка: ампутаційний;

- лігатурний спосіб (всі верстви кукси відростка перев`язуються і не занурюються в сліпу кишку);

- субсерозний спосіб (перев`язується лише слизисто-підслизовий шар відростка, кукса занурюється серозно-м`язовими шарами);

- без перев`язки кукси відростка.

У разі якщо при простому гострому апендициті, був виявлений ексудат (геморагічний, жовчний, гнійний, кишковий), а також при неможливості інтраопераційно виявити червоподібний відросток в типовому місці, проводять ревізію органів черевної порожнини.

При гангренозний формі запалення відростка, неповному видаленні червоподібного відростка, технічні труднощі під час операції і в інших випадках проводять дренування черевної порожнини.

Встановлюють поліхлорвінілові і силіконові дренажі. При необхідності встановлення дренажів у черевній порожнині краще встановлювати їх через окремий розріз.

Для закінчення операції по видаленню апендициту використовують такі варіанти:

- зашивання черевної порожнини наглухо;

- зашивання черевної порожнини і виведення дренажу через рану.

Іноді після хірургічної операції можуть виникнути ускладнення, причинами, яких є:

- несвоєчасна допомогу через пізню зверненнями хворих;

- несвоєчасна допомогу через пізню діагностику захворювання;

- тактичні і технічні помилки.

Найбільш грізними післяопераційними ускладненнями є: кровотеча в черевну порожнину, абсцеси черевної порожнини, перитоніт, черевна флегмона, кишкова непрохідність. Лікування ускладнень проводиться оперативне.

У післяопераційний період хворому слід знизити фізичну активність до мінімуму і дотримуватися дієти, спрямовану на нормалізацію роботи кишечника.