Мікоплазмоз при вагітності

Сьогодні питання про етіологічну роль генітальних мікоплазм і їх значенні в появі патологічних процесів у матері і плоду в акушерстві залишається спірним. Микоплазменная інфекція локалізується у вагітних на слизовій сечостатевого тракту. Інфікування новонароджених відбувається під час пологової діяльності при проходженні дитини по родовому каналу. Від 30 до 50% дівчаток в перші дні життя стають носіями збудників мікоплазмозу, серед новонароджених хлопчиків колонізація практично не зустрічається. У підлітковому віці відсоток виявлення генітальних мікоплазм падає до 9-20%. У статевозрілих чоловіків і жінок наявність мікоплазм на слизових оболонках статевих органів пов`язане з сексуальною активністю. Згідно зі статистикою, серед жінок репродуктивного віку Mycoplasma hominis реєструється в 15-72% випадках. Поширеність збудників мікоплазмозу серед вагітних і невагітних практично однакова.

Чим небезпечний мікоплазмоз у вагітних?

Однозначної відповіді на вплив збудників інфекції на нормальний перебіг вагітності не існує. Деякі автори вважають мікоплазми абсолютно патогенними мікроорганізмами, здатними викликати у вагітних жінок ряд ускладнень, таких як мимовільний аборт, передчасні пологи, низька маса тіла у новонароджених, мертвонародження, ускладнення після пологів і ін.

Мікоплазми прийнято вважати комменсаламі сечостатевого тракту, які тільки за певних умов можуть стати причиною розвитку інфекційного процесу у матері і плоду, в основному для початку запального процесу при микоплазмозе у вагітних необхідно наявність інших мікроорганізмів, що володіють патогенними або умовно-патогенні властивості.

Інфікування плода збудниками мікоплазмозу в більшості випадків відбувається інтранатально. Вхідними воротами для генітальних мікоплазм служать слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів, зрідка статевих органів. Доведено, що Mycoplasma hominis викликає у новонароджених кон`юнктивіт, вроджену пневмонію, респіраторний дистрес-синдром, захворювання легенів в хронічній формі, запалення мозкових оболонок, сепсис.

Істотний ризик розвитку і високий ступінь тяжкості інфекції реєструються у недоношених дітей, в той же час слід враховувати незрілість імунної системи у цієї групи і нездатність протистояти патогенного впливу генітальних мікоплазм. Слід враховувати і те, що генітальні мікоплазми при проведенні лабораторної діагностики серед новонароджених в більшості випадків визначаються спільно з іншими збудниками інфекцій і практично не зустрічаються як монокультура.

Факторами ризику, які сприяють розвитку патологічного процесу, вважаються недоношеність, незрілість, плацентарна недостатність в хронічній формі. Якщо інфікування піддаються доношені діти, то з часом відбувається елімінація збудників мікоплазмозу і ніяких симптомів захворювання не відзначається.

Виходячи з того, що мікоплазми вважаються комменсаламі піхви здорових жінок, для постановки діагнозу «мікоплазмоз» у вагітних необхідно встановлювати кількість збудників при проведенні лабораторного дослідження.

- Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та ще кілька слів, натисніть Ctrl + Enter
- Вам не сподобалася стаття або якість поданої інформації? - Напишіть нам!

Симптоми мікоплазмозу у вагітних

Урогенітальний мікоплазмоз протікає в більшості випадків безсимптомно, що характерно для 40% випадків інфікування. В умовах стресу збудники захворювання можуть активуватися, що стає причиною появи симптомів, характерних для більшості інфекцій сечостатевої системи.

У жінок симптоми мікоплазмозу мають багато спільного з симптомами запальних захворювань сечостатевого тракту. При микоплазмозе можуть з`являтися мізерні або рясні безбарвні виділення з піхви, відчуття печіння або поява свербіння під час сечовипускання, болі в низу живота при наявності запальних процесів матки і придатків, хворобливі відчуття під час статевого акту.

Симптоми мікоплазмозу у вагітних відносяться до найбільш важких проявів захворювання. Вагітність може закінчитися передчасними пологами, мимовільним абортом, збудники інфекції можуть стати причиною раннього відходження навколоплідних вод, підвищення температури під час пологової діяльності і в післяпологовий період. Мікоплазми можуть також спровокувати менінгіт і пневмонію у неврожденности.

Характерні для мікоплазмозу симптоми з`являються через 3-5 тижнів після зараження і практично не турбують пацієнтів або взагалі не проявляються (в основному у жінок).

Схеми лікування мікоплазмозу при вагітності

Питання про доцільність лікування мікоплазмозу при вагітності на сьогоднішній день залишається відкритим. Фахівці, які відносять збудників інфекції до абсолютно патогенних мікроорганізмів, вважають подібне лікування за необхідне, на відміну від лікарів, які відносять мікоплазми до комменсалам сечостатевого тракту.

Вибір протимікробних засобів для терапії мікоплазмозу ускладнюється деякими особливостями збудника, зокрема відсутністю у мікроорганізмів клітинної стінки. Відома чутливість мікоплазм до препаратів, інгібуючим синтез протеїнів, це антибіотики тетрациклінового ряду, фторхінолони, макроліди. Схеми лікування мікоплазмозу можуть включати і еритроміцин, ровамицин, кліндаміцин, азитроміцин, курс яких складає 10 днів.

Питання про необхідність призначення специфічної терапії мікоплазмозу при вагітності може бути вирішене тільки після аналізу етіологічної ролі збудників в появі патологічних процесів у матері і плоду.