Урогенітальний мікоплазмоз
Урогенітальний мікоплазмоз належить до найбільш поширених захворювань сечостатевої системи людини, часто є причиною порушення репродуктивної функції, іноді - інвалідності новонароджених. Це захворювання стало серйозною проблемою.
Збудником захворювання є мікоплазма - внутрішньоклітинний паразит. Вперше вона була виділена в 1954 році.
Основний шлях зараження - статевий, можливий також через предмети домашнього вжитку, медичні інструменти в акушерсько-гінекологічних та урологічних кабінетах при порушенні правил їх дезінфекції. Встановлено також можливість інфікування плода внутрішньоутробно і при проходженні його через інфіковані мікоплазмою родові шляхи.
Інкубаційний період урогенітального мікоплазмозу може тривати від 3 днів до 5 тижнів.
Клінічні прояви урогенітального мікоплазмозу не мають ніякої специфіки, яка відрізняла їх від урогенітальних запальних процесів, викликаних іншими збудниками, тому діагноз підтверджують тільки лабораторними дослідженнями. Клінічні прояви хвороби, ускладнення і лікування такі ж, як і у випадках урогенітального хламідіозу.
У вагітних жінок, хворих на урогенітальний мікоплазмоз, в 23% випадків має місце інфікування плода проявляється важкою клінічною картиною - уражаються органи дихання, очі, печінку, нирки, центральна нервова система. Приблизно 50% дітей, народжених хворими мікоплазмоз жінками, вмирають після народження, у 12% спостерігаються вроджені вади розвитку