Ендоцервіцит (endocervicitis)

Запалення слизової оболонки цервікального каналу рідко виникає самостійно і частіше супроводжується виникненням псевдоерозій шийки матки, ектропіон, поліпів або ендометрії. Розвитку ендоцервіциту сприяють травми шийки матки під час пологів, при абортах або при внутрішньоматкових маніпуляцій.

Основними скаргами, передьявляють хворі ендоцервіцитом є значні густі білі, іноді - тупий біль внизу живота, гіпертермія. При огляді в дзеркалах спостерігається гіперемія слизової оболонки і її набряклість, особливо виражені в гострій стадії захворювання. Іноді поверхневий епітелій злущується. При подальшій регенерації може відбуватися часткове заміщення циліндричного епітелію плоским.

Загальна тривалість перебігу ендоцервіциту різна і залежить від персистенції інфіційного агенту в криптах і складках слизової оболонки.

Обстеження та лікування ендоцервіциту має проводитися як при кольпіті. Обов`язковою є використання засобів виявлення гонококів, хламідій і інших збудників. У плані онкологічної настороженості доцільним проведення кольпоскопії з біопсією (в підгостру стадію процесу).

лікування ендоцервіциту

Лікування повинно бути етіотропним (антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості збудників до препаратів). Після затихання ознак гострого процесу призначається місцеве лікування: вагінальні ванночки з використанням хлоргексидину, ваготил, колоїдний срібла, бетадин, інстиляції цервікальног каналу або ін`єкцій антибіотиків подслизистую оболонку цервікального каналу. При розвитку ендоцервіциту на тлі розривів шийки матки після протизапального лікування показана пластична операція.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

» » » Ендоцервіцит (endocervicitis)