Порядок проведення профілактичних щеплень

За останні 10 років підвищилася захворюваність так звані керовані інфекції - на дифтерію, кір, кашлюк, епідемічний паротит, туберкульоз. Ці захворювання мають тяжкий перебіг, важкі ускладнення, що призводять до інвалідизації (наприклад поліомієліт). Вакцинопрофілактика - найбільш ефективно і економічно обгрунтований спосіб зменшення інфекційних захворювань у дітей.

Для вакцинації проти туберкульозу недоношених дітей з масою тіла більше 2000 г, а також дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М.

Дітям з негативною реакцією на пробу Манту з 2 ТО туберкуліну при відсутності після вакцинального (БЦЖ) рубчика необхідно здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації або через 2 роки після ревакцинації БЦЖ.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться моновакцинами або тривакциной у віці 12-15 міс. Дітям, що не були вакциновані проти кору, епідемічного паротиту або краснухи, щеплення можна починати у будь-якому віці. Бустер-дозу (ревакцинацію) проти кору, епідемічного паротиту, краснухи рекомендовано вводити дітям у віці 6 років. Особи, які не отримали своєчасно другу дозу, повинні бути ревакциновані у віці 11 років. Особи, що не були раніше вакциновані або не отримали ревакцинацію, можуть бути щеплені за епідемічними показаннями в будь-якому віці до 30 років. Перенесені кір, епідемічний паротит, краснуха не є протипоказанням до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення потрібно проводити тільки моновакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. Бустер-дозу проти краснухи рекомендується вводити дівчаткам в 16-річному віці. Бустер-дозу проти паротиту рекомендується вводити хлопцям в цьому ж віці.

Для вакцинації проти гепатиту В може застосовуватися альтернативна схема - 0,1,6 міс життя дитини. Новонароджених, які народилися від матерів-носіїв HbsAg вакцинують за схемою - 0 (перші 12 год життя), 1, 6, 12 міс життя дитини. При порушенні терміну початку вакцинації Проти вірусного гепатиту В інтервали між введеннями цієї вакцини зберігаються. При цьому дозволяється поєднання з щепленням проти дифтерії, коклюшу, правця та поліомієліту при наявності комбінованої вакцини- щеплення проводиться за схемою - 3, 4, 5 міс від народження дитини.

Лікування основних ускладнень щеплень

Етіотропна терапія застосовується тільки при деяких ускладненнях пвіслюку введення БЦЖ. З урахуванням специфічної дії на мікобактерії вакцинального штаму призначають один з протитуберкульозних препаратів (ізоніазид в дозі 10 мг в 1 кг маси тіла на добу, фтивазид - ЗО мг на 1 кг маси тіла на добу, ПАСК - 20 мг на 1 кг маси тіла на добу , стрептоміцин - 20 мг на 1 кг маси тіла на добу внутрішньом`язово. Місцево при виразках застосовується 10% фтівазідна мазь, 20% мазь з ПАСК).

Енцефалітічній синдром. Застосовується дегідратаційних терапія - 15-20% розчин манітолу в дозі 1-1,5 г на 1 кг маси тіла, лазикс - 1-3 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2-3 прийоми м або з переходом в подальшому на діакарб (перо-рально 0,125-0,25 г).

судомний синдром. Застосовують діазепам м або з 10% розчином глюкози в дозі 0,05 мг на 1 кг маси тіла-фенобарбітал - до 1 року життя з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла, старше 1 року - 10 мг на 1 рік життя окремо або в поєднанні з дифенил в рівній кількості. Застосовують 25% розчин магнію сульфату в дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла внутрішньом`язово. При неефективності цих засобів вводять натрій оксибутират внутрішньовенно в дозі 50 - 100 мг на 1 кг маси тіла в 20-30 мл 5% розчину глюкози.

При алергічних реакціях і ускладненнях застосовують антигістамінні препарати в вікових дозах (перорально або парентерально). У важких випадках алергічних ускладнень призначають преднізолон, дексаметазон залежно від тяжкості ускладнення.

Заходи щодо лікування анафілактичного шоку наведені в наступній темі.