Синдром меньєра, лікування, симптоми, причини

Навітьнесуттєве погіршення самопочуття може сигналізувати про певні неполадки в діяльності організму. Так навіть звичайнісіньке запаморочення часто є симптомом досить серйозних захворювань. Якщо ви досить регулярно зустрічаєтеся з цим симптомом, зверніться до лікаря для проведення ретельного обстеження. Цілком може бути, що ви зіткнулися з досить рідкісним захворюванням - Хворобою Меньєра. Ця недуга утворюється через наявність збільшеного об`єму рідини у внутрішньому вусі. Поговоримо про причини даної патології, її проявах і методах корекції.

Почім виникає синдром Меньєра? причини стану

Фахівці виявили кілька факторів, які здатні спровокувати появу хвороби Меньєра. Так досить часто цей синдром розвивається на тлі наявності в організмі певних патогенних вірусів, наприклад, вірусу герпесу або цитомегаловірусу. Обидві ці інфекції можуть стати своєрідним спусковим гачком для аутоімунних організмів, які й провокують формування недуги.

Крім того патологічні процеси можуть бути запущені бактеріальними процесами всередині організму, наприклад, сифілісом.

Хвороба Меньєра може з`явитися в тому випадку, якщо пацієнт переніс травматичні ураження голови або вуха, а також при дефіциті естрогенів в його організмі. Такий синдром може розвинутися через збої в водно-сольовому обміні, а також з-за порушеною вегетативної іннервації всередині судин внутрішнього вуха, а точніше через проблеми в регуляції діяльності судин на периферії нервової системи.

Також лікарі говорять про те, що захворювання може початися через змінену секреторною активності клітинок вушного лабіринту. В цьому випадку відбувається надмірне вироблення ендолімфи, що істотно ускладнює прохідність коливань звуку і заважає оптимальному харчуванню клітинок, які несуть відповідальність за вестибулярні функції.

Як проявляється синдром Меньєра? симптоми стану

Хвороба Меньєра найчастіше діагностується у людей, що знаходяться в віковому діапазоні від тридцяти і до п`ятдесяти років. Згідно з даними статистики, у жінок її діагностують куди частіше, ніж у чоловіків. Така особливість безумовно говорить на користь гормональної етіології даного синдрому. У більшій частині випадків патологічні процеси вражають лише одне вухо, однак в десяти-п`ятнадцяти відсотках випадків вони носять двосторонній характер.

Недуга дається взнаки епізодичними досить важкими запаморочення. Хвора людина відчуває себе нібито на каруселі, а навколишні його предмети кружляють біля нього в певні сторони. При цьому до таких неприємних симптомів додається також нудота і слабкість, у хворому вусі з`являється шум, а також гучний дзвін.

Патологічні процеси супроводжуються сонливістю і деяким зниженням гостроти слуху. Хворого турбує пітливість і знижена температура тіла, його шкірні покриви забарвлюються в бліді тони. Крім того хвороба Меньєра дає про себе знати задишкою, частим серцебиттям, порушеною координацією рухів, а також таким явищем, як ністагм - мимовільними рухами очних яблук.

У міру розвитку патологічних процесів, глухота стає все сильнішою, а запаморочення слабшають. Напад може тривати від трьох хвилин і до трьох діб, однак найбільш частим часовим діапазоном є час від двох і до восьми годин. При цьому погіршення стану може розвинутися через перевтоми і стресів, а також на тлі переїдання і алкогольного сп`яніння. Приступ також може бути спровокувати шумом, курінням або знаходженням в місці скупчення диму тютюну.

Крім усього іншого патологічні симптоми можуть розвинутися у відповідь на підвищення температури тіла, або на проведення якихось маніпуляцій у вусі.

Напад може супроводжуватися почуттям оглушення, як ніби хворий поринув у воду. Симптоматика зазвичай наростає, і людина може втратити здатність стояти або навіть сидіти.

Як і чим лікується синдром Меньєра? лікування стану

Для купірування нападів хвороби Меньєра можуть використовуватися різні лікарські склади, так для цього часто застосовують нейролептики, які гальмують нервову систему. Також лікар може прописати прийом антигістамінних складів і судинорозширювальних медикаментів. Крім усього іншого терапія може здійснюватися із застосуванням сечогінних складів, покликаних видалити надлишок рідини з тканин організму, що допомагає також зменшити вміст ендолімфи у внутрішній порожнині вуха.

Лікарський вплив проводять паралельно з іншими методиками терапії. Так дуже важливу роль грає дотримання пацієнтом правильного раціону харчування, йому варто відмовитися від гострої та солоної їжі, кави і алкоголю. Крім усього іншого потрібно ще і відкоригувати режим відпочинку - спати хоча б по вісім годин. Багато пацієнтів потребують також у професійній психологічній підтримці.

Хворому настійно рекомендується анітрохи не обмежувати свою фізичну активність між нападами, важливо проводити тренування вестибулярного апарату. На користь підуть і різні методики фізіотерапії, наприклад, рефлексотерапія, масажне і апаратне вплив.

У певних випадках фахівці приймають рішення про радикальне лікування - хірургічне втручання. При цьому хворому видаляють лабіринт або ж розкривають його для повноцінного відтоку надлишку рідини.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!