Хронічний тонзиліт. Як я з ним впоралася?

Мені 27 років. З них добрих 7 років у мене боліло горло. Було зрозуміло, що горло недоліковані, і потрібно зусилля, щоб як слід пролікуватися, закріпити отриманий результат і лише підтримувати здоровий стан. До недавнього часу які б зусилля я не робив, результат був один і той же: через місяць, максимум два після лікування у мене знову починало саднити горло. Неприємне відчуття, ніби скребуть не коти своїми м`якими лапками, а щури своїми гострими зубами.

Начитавшись всяких статей в інтернеті, я прийшов до висновку, що у мене хронічний тонзиліт.

Дійсно, з будь-якого незначного приводу (випив холодної води, з`їв морозиво, вийшов на вулицю без шапки) у мене починалося загострення. І в останні роки я тільки й робив, що мріяв про морозиво і холодному соку в спеку. Мене мучили щорічні ангіни з підняттям температури, болем при ковтанні (особливо під час їжі), неприємними відчуттями в горлі, що віддають іноді в вухо, з хворобливістю лімфатичних вузлів і, що найжахливіше, з запахом з рота, який не піддавався ніякому лікуванню. Додатково до всього в періоди відносного здоров`я я відчував млявість, постійну втому, сонливість, іноді піднімалася температура до 37 градусів. Причому, така температура могла триматися тижнями і місяцями - аж до наступного загострення у вигляді ангіни. Вже не кажу про головні болі, які стали частими моїм супутниками.
Саме запах з рота мене «Доканал»: я вирішив, що так далі тривати не може, треба щось робити.

Прийшовши до лор-лікаря, я дізнався, що запах з рота походить від гнійних пробок, які є основною ознакою хронічного тонзиліту. Довго перебуваючи в поглибленнях мигдалин, вони і починають видавати смердючий запах. При цьому пробки при хронічному тонзиліті не помітні, і їх можна побачити, тільки якщо натиснути на мигдалину медичним шпателем. Причому, навіть через незначного тиску з однієї або з усіх лакун (поглиблень) починають з`являтися гнійні виділення - ті самі гнійні пробки. Виявилося, що у мене було багато гнійних пробок, і при натисканні на мигдалини здавалося, що виділяється сирнистий маса. Ось коли я зрозумів, що справа серйозна, і треба не полінуватися і пройти спеціальний курс лікування.

В результаті всіх подій мені довелося пройти цей курс спеціального лікування у лор-лікаря, після якого горло перестало міняти турбувати. Поділюся - що це за метод. Це досить поширений метод: за допомогою спеціального інструментарію і антисептичних розчинів лікар робить промивання хворих мигдалин і відсмоктування з них гною. Таких процедур повинно бути десять. Після десятої процедури моє самопочуття настільки поліпшився, що я навіть ризикнув з`їсти морозиво, і мені за це нічого не було.

Але треба сказати, що деякі хворі намагаються самі лікувати хронічний тонзиліт, самостійно видавлюючи гній з мигдалевої лакун. Під час мого лікування до лора на прийом приходила дівчина, років 20. доліковувалася після того, як полежала в лікарні, куди потрапила в дуже тяжкому стані. І все через те, що намагалася сама видавлювати собі гній з мигдалин. А в цей час у неї була фолікулярна ангіна, яку вона прийняла за гнійні пробки. В результаті «заробила» сепсис і ускладнення - панкреатит.

Промивання мигдалин - не єдиний метод. До того ж у деяких хворих, як мені розповідали, після промивання через півроку знову починало боліти горло. Тут вже їм доводилося пити курсами антибіотики.

Моє горло тепер не болить. Правда, справедливості заради скажу, що крім лікування у лора я доклав просто таки надлюдські зусилля із проштовхування своєї сили волі вперед і вгору: змусив себе займатися загартовуванням - кожен день біг, зарядка, обливання. Плюс здорова їжа і позитивні думки. І хронічний тонзиліт відступив - я з ним впорався.