Симптоми і лікування гарднереллеза у жінок
Нормальна мікрофлора на слизовій оболонці піхви у жінок представлена бактеріями лактобациллами і невеликою кількістю гарднерел. При зміні кількісного співвідношення цих мікроорганізмів розвивається дисбактеріоз.
Гарднерельоз (або бактеріальний вагіноз) - Це дисбактеріоз зі збільшенням кількості бактерій гарднерелл. Цей стан зустрічається досить часто і характерно для жінок фертильного (дітородного) віку, так як в період менопаузи у зв`язку зі змінами гормонального фону змінюється і мікрофлора піхви.
Причини виникнення
гарднерелла (Gardnerella vaginalis) - Це анаеробна бактерія (для розвитку воліє безкисневі умови), представник умовно-патогенної флори піхви, в нормі зустрічається в невеликій кількості. При певних умовах бактерія починає активно розмножуватися, розвивається бактеріальний вагіноз. Фактори, що сприяють виникненню захворювання:
- часта зміна статевих партнерів і відсутність засобів захисту (презервативи) - призводять до додаткового потрапляння гарднерел в піхву (чоловік в цьому випадку може бути носієм інфекції);
- перенесені раніше інфекційні захворювання сечостатевої сфери - розвиток інших інфекцій пригнічує нормальні лактобацили слизової оболонки піхви і провокує зростання гарднерел;
- порушення гормонального фону жінки - ведуть до зниження синтезу глікогену в піхву, який необхідний для нормального кількості лактобацил;
- тривалий прийом антибіотиків;
- дисбактеріоз кишечника - порушення нормальної мікрофлори на слизовій оболонці кишечника провокує дисбактеріоз і в піхву;
- застосування антидепресантів і гормональних препаратів - веде до порушення гормонального фону жінки;
- часте використання спринцювань піхви антисептичними засобами - разом з хвороботворними бактеріями знищуються і лактобацили;
- використання антибактеріальних свічок;
- зниження активності місцевого імунітету - навіть при нормальній кількості лактобацил на слизовій оболонці піхви відбувається активація гарднерел.
Симптоми гарднереллеза у жінок
Бактеріальний вагіноз з підвищеною кількістю гарднерел проявляється місцевими симптомами без розвитку загальних симптомів інтоксикації. До них відносяться:
- виділення з піхви - виділяються у великій кількості, мають сіру або сіро-жовте забарвлення;
- неприємний запах виділень - запах зіпсованої риби, розвивається внаслідок розщеплення амінів гарднереллами в безкисневих умовах;
- сірі або сіро-жовті нальоти на стінках слизової оболонки піхви;
- свербіж у піхві, відчуття печіння;
- біль і відчуття печіння в піхву при статевому акті;
- сухість слизової оболонки піхви;
- печіння під час сечовипускання - є результатом поширення гарднерел на слизову оболонку сечівника.
У рідкісних випадку можливе невелике підвищення температури тіла до субфебрильних цифр (37,2-37,5 С) через запалення.
діагностика захворювання
Вже тільки на підставі характерних симптомів можна запідозрити розвиток гарднереллеза у жінки. Для верифікації діагнозу проводяться такі додаткові методи дослідження:
- взяття мазка зі слизової оболонки піхви, в якому при мікроскопічному дослідженні виявляються гарднерели;
- визначення рН у піхві - при розвитку гарднерел рН буде збільшуватися, середа ставати лужної;
- визначення ізонітріл в слизу піхви, який з`являється при збільшенні кількості гарднерел.
Лікування гарднереллеза у жінок
Перш ніж лікувати гарднерельоз, необхідно усунути причини, які сприяли його розвитку:
- використовувати раціональну антибіотикотерапію інших запальних захворювань, яка виключає тривалий і безконтрольний прийом антибіотиків, що пригнічують лактобацили;
- відмова від частої зміни статевих партнерів або використання бар`єрних методів захисту (презервативи);
- нормалізація гормонального фону організму - застосовуються гормональні дво- або трифазні контрацептиви, тільки після консультації лікаря гінеколога;
- відновлення нормальної мікрофлори в кишечнику - використовуються пероральні пробіотики (препарати, що містять живі бактерії нормальної мікрофлори кишечника) - Бифидумбактерин, Лінекс;
- відмова від частого спринцювання піхви розчинами антисептиків і використання антибактеріальних вагінальних свічок;
- підвищення активності імунної системи - використовуються синтетичні (Біомакс, витрум) або рослинні (ехінацея, елеутерокок, женьшень) імуномодулятори.
При виборі лікарського засобу необхідно пам`ятати, що гарднерели є анаеробними бактеріями, тому не кожен антибіотик здатний з ними боротися. Для придушення зростання і розмноження цих бактерій використовуються антибактеріальні препарати групи тетрациклінів, сульфаніламідів або аміноглікозидів. Для якісної терапії необхідно витримати курс лікування не менше 7-ми днів. В цілому схема лікування терапії гарднереллеза у жінок включає 2 етапи:
- Зниження кількості гарднерел на слизовій оболонці піхви - за допомогою антибіотиків системної дії, які застосовуються всередину у вигляді таблеток: метронідазол 500 мг 2 рази на день, кліндаміцин 300 мг 2 рази в день 1 тиждень. У комбінації з антибіотиками системної дії використовуються місцеві форми - 0,75% гель метронідазолу, 2% крем кліндаміцину.
- Відновлення нормальної мікрофлори слизової оболонки піхви - полягає в прийомі пробіотиків, що містять лактобацили всередину і місцеве лікування у вигляді свічок. Всередину застосовуються Лактобактерин, Лактонорм, які також допомагають відновленню нормальної мікрофлори в кишечнику, курс прийому не менше 1 місяця. З свічок використовуються Ацилакт, Лактонорм курсом 3 тижні.
Для успішного лікування також важливо дотримуватися дієтичних рекомендацій, які полягають у відмові від жирної, смаженої, гострої їжі, вживання алкоголю. Корисним буде прийом кисломолочних продуктів і йогуртів, що містять кисломолочні бактерії.
Ефективність терапії оцінюється по зникненню симптомів гарднереллеза. Через 1 - 1,5 місяця бажано провести контрольне дослідження мазка зі слизової оболонки піхви. Під час терапії жінці бажано утриматися від статевого життя або використовувати методи бар`єрної контрацепції (презервативи).
Відновлення нормальної мікрофлори слизової оболонки піхви досить складний і тривалі процес, тому найкращим лікуванням гарднереллеза у жінок є його профілактика, яка полягає у виключенні причин дисбактеріозу.