Ембріофетопатіі новонароджених, вроджені вади серця
Причини виникнення хвороби
До екзогенних, іншими словами зовнішніх факторів можна віднести:
- вплив навколишнього середовища;
- соціальний рівень сім`ї;
- вплив різних тетратогенних чинників, як, наприклад, харчові консерванти або медикаментозні засоби;
- недуги, перенесені матір`ю ще під час вагітності - бронхіт, ГРВІ, туберкульоз, пневмонію. Наявність у неї таких внутрішньоутробних інфекцій, збудники яких проникають через гематоенцефалічний бар`єр. До таких збудників відносять мікоплазму, хламідії, цитомегаловірус, уреаплазму.
До ендогенних - Внутрішніх факторів, в свою чергу відносять:
- мутації генів;
- хромосомні аберації;
- проблемну спадковість;
- різні інші ембріофетопатіі;
- стан перезрівання статевих клітин;
- вік батьків.
Несприятливий вплив зовнішнього середовища виражається в дії іонізуючої радіації, лікарських препаратів, а також хімічних чинників, як, наприклад, солі важких металів, спирти і кислоти. Крім того шкідливими можуть виявитися різні речовини забруднюють повітря, воду і грунт.
Якщо вагітна жінка контактує з ними, в що розвивається цілком можливий розвиток різних ембріофетопатіі, що виражаються різними вродженими вадами, серед яких серцеві і судинні.
На розвиток ембріофетопатіі у дитини також може впливати і соціальний рівень. Так сім`ї, де один з батьків страждає від алкогольної залежності, куди більше ризикують народити дитину з вродженою вадою серця (алкогольна ембріофетопатіі). Якщо залежні обоє батьків, то ризик зростає в кілька разів. Нікотинова залежність також не кращим чином позначається на розвитку серцево-судинної системи плода.
Також слід враховувати професійну діяльність майбутньої матері, а саме наявність на виробництві якихось шкідливих чинників впливу.
Було доведено, що такі речовини, як іонізуюче випромінювання, алкоголь, хімічні та лікарські препарати легко проникають крізь гематоплацентарний бар`єр. При цьому їх концентрація в крові плода може бути такою ж, як і в материнській, або не набагато менше.
Так як плід не має ніякого захисту і володіє недорозвиненими ферментативними системами, які необхідні для розщеплення агентів, що ушкоджують, крім того у нього ще незріла система виділення нирок і печінки, відбувається значне посилення токсичного ефекту. Це провокує розвиток ембріофетопатіі.
У 5-ти% випадків вроджені вади серця є лише частиною синдрому, при якому уражаються багато органів і системи. Так виявляються аномалії в будові хромосом і мутація генів. Ці випадки вимагають повного обстеження, як малюка, так і всіх його близьких родичів.
Якщо сім`я має дитину, народжену з вродженим пороком, який був успадкований по мультифакторіальні типу, то ймовірність того що наступна дитина народиться здоровою становить 97%.
Дуже важливо враховувати і віковий фактор. Якщо жінка досягла 35 років, а чоловік 45 років, вони автоматично потрапляють в зону ризику, адже частота розвитку ембріофетопатіі прямо пропорційна віку батьків.
Це пояснюється елементарним старінням організму, адже він живе за загальними законами біології. Природно, це стосується і репродуктивної функції. З віком відбувається перезреваніе статевих клітин, як яйцеклітин, так і сперматозоїдів, так що пізніше запліднення підвищує ризик розвитку вроджених вад.
Плід вважається найбільш чутливим до впливу негативних факторів приблизно з другої до дев`ятого тижня свого розвитку. Цей період найбільш важливий для правильного формування більшості органів і систем майбутньої дитини, що стосується також серця і судин. Дуже грубі пороки розвитку призводять до загибелі плоду на ранніх стадіях.
Якщо шкідливі фактори впливають на плід на більш пізніх термінах, в цей час серцево-судинна система знаходиться на стадії диференціації та вроджені вади будуть не такими грубими. Це означає, що після необхідних процесів адаптації дитина виживе.
Катерина, likuvati.ru