Епідідіміт яєчка, симптоми, лікування
Як проявляється епідидиміт яєчка? симптоми стану
Недуга стартує гостро - зі збільшення ураженого придатка в розмірах, а також виникнення сильної різкого болю в області мошонки. У хворого підвищується температура аж до тридцяти дев`яти градусів, а в певних випадках розвивається і озноб.
Набряклість досить швидко переходить на блізрасположенних тканини, шкіра мошонки забарвлюється в червоні тони, на дотик стає гарячою. Болі цілком можуть віддавати в область паху і попереку, а іноді і в ногу з ураженої сторони.
У діток недуга цілком може розвиватися повільно, виражені клінічні прояви при цьому відсутні, і лише пальпація дозволяє визначити збільшення придатка.
При адекватної та своєчасної терапії неприємна симптоматика може вщухнути за три-чотири доби, а повне одужання настає десь за місяць. Запалення може стихати повністю або супроводжуватися утворенням рубцевих тканин.
У деяких випадках виражений набряк мошонки при епідидиміті стає причиною порушень відтоку сперми з яєчка, що загрожує переходом запального ураження на оболонки і розвитком орхита.
При відсутності адекватної корекції і при уповільненому перебігу недуг цілком може набувати хронічну форму. В цьому випадку симптоматика є не вираженою або слабко, больовий синдром носить незначний характер. Під час пальпації можна визначити незначне збільшення придатка. У певних випадках хронічний гнійний процес супроводжується виникненням гною в сечі.
Як коригується епідидиміт яєчка? лікування стану
Терапія епідидиміту повинна носити комплексний характер. При цьому хворому варто дотримуватися постільного режиму і дотримуватися дієтичного харчування. У раціоні не повинно бути ніяких дратівливих продуктів (гострого, солоного і копченого), крім того важливу роль відіграє прийом достатньої кількості рідини.
Лікування даного патологічного процесу обов`язково включає в себе носіння спеціальної пов`язки, іменується суспензорій, а також прикладання місцево холоду. Залежно від типу запалення застосовують антибактеріальні засоби, також до препаратів вибору відносять різні протизапальні препарати нестероїдного типу, наприклад, Диклофенак, Кеторол і Нурофен. Доктор також може порекомендувати застосування розсмоктуючих засобів і вітамінних складів. За свідченнями можуть використовуватися глюкокортикостероїдні медикаменти, вони допомагають швидко зняти набряклість з придатка яєчка, а також попередити розвиток застоїв. Лікування епідидиміту часто включає себе проведення фізіотерапевтичних процедур.
Для усунення неприємних хворобливих відчуттів прийнято використовувати кошти-анальгетики, а також спазмолітики. Іноді практикується здійснення новокаїнової блокади.
Якщо говорити про використовувані антибактеріальних препаратах, то до ліків вибору прийнято відносити цетріфаксон, а також азитроміцин. Досить непоганий результат досягається також при споживанні ципрофлоксацину або триметоприму.
Якщо недуга протікає в легкій формі, то подібні медикаменти виписують у вигляді таблеток, проте важкі форми епідидиміту купіруються шляхом здійснення ін`єкційних вливань.
При терапії хронічного типу епідидиміту проводяться всі ті ж заходи корекції, що і в лікуванні гострої форми захворювання. Хворому необхідно носити суспензорій, споживати антибактеріальні препарати, а також йому показана протизапальна терапія. При цьому тривалість прийому антибіотичних складів може досягати досить тривалого часу. У певних випадках хронічне захворювання може вимагати здійснення оперативного втручання, наприклад, епідідімотоміі або епідідімектоміі. Подібна операція проводиться в тому випадку, якщо рубцевий процес носить особливо виражений характер.
Досить часто для усунення рубцевих змін близько придатка яєчка, які Стенозуючий просвіт і перешкоджають нормальному відтоку сперми, призначається використання розсмоктуючих складів, наприклад, лідазу. Даний медикамент прийнято вводити підшкірно щодня або з інтервалом в день протягом трьох тижнів.
У тому випадку, якщо лікування було призначено своєчасно і носить адекватний характер, то недуга зазвичай проходить без наслідків для здоров`я пацієнта. До можливих ускладнень епідидиміту відносять безпліддя (при двосторонньому патологічному процесі), а також абсцес мошонки, інфікування яєчка. У вкрай рідкісних випадках недуга призводить до розвитку гангрени або сепсису.
При підозрі на розвиток епідидиміту варто скоріше звертатися до лікаря для постановки вірного діагнозу і підбору адекватної терапії.