Показання до застосування детралекса
Детралекс випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою.
У Детралексом міститься мікронізована флавоноїдна фракція, що складається з діосміна і флавоноїдів.
У допоміжних речовин Детралекса відносяться стеарат магнію, желатин, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль гліколят натрію, гліцерин, тальк, макрогол 6000, метилгідроксипропілцелюлоза, лаурилсульфат натрію, окис заліза червона і жовта, діоксид титану.
Детралекс проявляє ангіопротектівним і венотонізуючою ефект. На венозній рівні препарат знижує розтяжність вен і венозний застій. На рівні мікроциркуляції засіб знижує проникність і ламкість капілярів, а також і підвищує їх опірність. У хворих з ознаками збільшеної капілярної ламкості після лікування Детралексом збільшувалася капілярна опірність. Засіб викликає зростання венозного тонусу.
Детралекс володіє дозозалежним дією.
Оптимальне співвідношення «доза-ефект» може бути помічено при вживанні двох таблеток.
Препарат Детралекс показаний до застосування
Доведено лікувальна дієвість Детралекса при:
- терапії органічної та функціональної хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок,
- в проктології при лікуванні геморою.
Детралекс призначають при лікуванні симптомів венозно-лімфатічесной недостатності, яка проявляється в:
- почутті важкості в ногах і болях,
- «Утреннейусталості» ніг і судомах,
- трофічних порушеннях.
До числа протипоказань відносять індивідуальну непереносимість до препарату, вагітність і лактацію.
Дози і способи застосування
Всередину призначають по дві таблетки на день. Першу таблетку приймають в середині дня, а другу - ввечері під час їжі.
Під час загострення геморою приймають до шести таблеток в день протягом чотирьох днів, далі чотири таблетки на день в протягом ще трьох днів.
Можливий і побічний ефект у вигляді рідкісних шлунково-кишкових і нейровегетативних розладів.
При загостренні геморою, вживання Детралекса не може замінити особливе лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не може перевищувати строки, зазначені в інструкції по застосуванню. Якщо ознаки не пропадають після недовгого лікування, необхідно здійснити проктологічне обстеження та змінити терапію.