Ознаки сифілісу

До класики венеричних захворювань в першу чергу відноситься сифіліс. Його збудником є бліда трепонема. Відрізняючись повільним прогресуючим перебігом, сифіліс на пізніх стадіях завершується важкими ураженнями внутрішніх органів і нервової системи.

Інкубаційний період сифілісу в більшості випадків триває три-чотири тижні, ходячи це діапазон в деяких випадках може бути і ширше - від двох тижнів до півтора місяців.

Симптоми сифілісу дуже різноманітні і змінюються з перебігом хвороби в залежності від його стадії.

Розрізняють три стадії сифілісу. На кожній з них свої ознаки.

Після закінчення інкубаційного періоду починає проявлятися ознаки первинного сифілісу. У зоні проникнення в організм збудника, а це можуть бути статеві органи, пряма кишка, або слизова рота з`являється твердий шанкр, що представляє собою безболісну виразку, має щільне підставу. Через тиждень-два після прояву виразки починають рости ближні лімфатичні вузли. Якщо сталося ураження статевих органів, збільшуються пахові лімфовузли, а при розташуванні виразки в роті спостерігається зростання підщелепних. Через три-шість тижнів виразка самостійно заживає.

Через чотири-десять тижнів після виникнення твердого шанкра починається вторинний сифіліс. З моменту зараження при цьому встигає пройти від двох до чотирьох місяців. По всьому тілу виникає симетрична бліда висип, яка вражає навіть підошви і долоні. Поява висипки часто супроводжується нездужанням, головним болем, зростанням температури і іншими симптомами, які характерні, наприклад, для грипу. Спостерігається зростання розмірів лімфатичних вузлів по всьому тілу. Вторинний сифіліс характерний чергуваннями загострень і ремісій, періодів, коли симптоми не проявляються. На цій стадії може початися випадання волосся на голові і виникнення широких кондилом, які представляють собою тілесного кольору розростання на статевих органах і біля заднього проходу.

Якщо лікування не здійснюється, через багато років розвивається третинний сифіліс, при якому вражається головний і спинний мозок і вся нервова система, а також кістки і всі внутрішні органи. Близько чверті хворих на стадії третинного сифілісу гине.

При інфікуванні в період вагітності можливе виникнення у дитини вродженого сифілісу, який в змозі привести до важким ураженням організму або загибелі дитини.

Діагностують захворювання виробляючи аналізи крові на сифіліс. Різновидів подібних аналізів досить багато і всіх їх об`єднують в дві групи - нетрепонемні, з кардіоліпіновим антигеном, до яких відносяться RW, RPR і трепонемні, c трепонемним антигеном, в їх числі ІБТ, РІФ, RW.

При масових обстеженнях, наприклад, при прийомі на лікування, застосовують нетрепонемні аналізи крові, проте іноді їх результат може бути помилково позитивним. У ряді випадків вони можуть бути хибнопозитивними, тобто бути позитивними в відсутність сифілісу. У зв`язку з цим позитивні нетрепонемні аналізи крові неодмінно підтверджують трепонемную аналізами.

Дієвість лікування оцінюють нетрепонемних аналізами в кількісному виконанні, зокрема, може вити проведена, RW з кардіоліпіновим антигеном. Після перенесеного сифілісу трепонемні аналізи можуть довічно давати позитивний результат. Тому, оцінюючи ефективність лікування не застосовуються трепонемні аналізи крові.

Лікування сифілісу в першу чергу здійснюється антибіотиками, при цьому воно є індивідуальним і комплексним. Найчастіше лікування антибіотиками доповнюють імунотерапії, фізіотерапією і загальнозміцнюючі засобами.

Вельми важливо повідомити своїх статевих партнерів про свою хворобу, навіть якщо у них повністю відсутні всі ознаки захворювання, і постаратися переконати їх обстежитися і пройти лікування. Безсимптомний перебіг не применшує небезпеки ускладнень.