Засоби та препарати лікування туберкульозу

Має на увазі патогенетична терапія хворого на туберкульоз використання всіх засобів, що підвищують опірність організму інфекції, що пригнічують патологічні запальні реакції, усувають окремі прояви захворювання. Обговоримо в статті всі засоби і препарати лікування туберкульозу!

Протизапальні нестероїдні препарати (НПЗП) є однією з часто застосовуються груп препаратів, які використовують для усунення запальних явищ, як при ексудативному типі, так і при переважно продуктивному типі реакцій. Найбільшою ефективністю серед них мають диклофенак та індометацин, які зазвичай призначають всередину після їди 3 рази в день протягом 3-4 тижнів. Достатнім протизапальним ефектом володіє і гепарин, який використовують у вигляді підшкірних ін`єкцій в дозі 5000 МО / кг через день курсом 1,5-2 місяці або у вигляді електрофорезу на грудну клітку.

При переважанні ексудативного характеру запальних реакцій і тяжкому перебігу захворювання (ексудативному плевриті, менінгіті, инфильтративном або міліарний туберкульоз) пацієнтам призначають препарати гормонів кори надниркових залоз (глюкокортикоїди). Серед них найбільш широко застосовується преднізолон, який за своєю протизапальної активності перевершує натуральний гормон кортизол в 5 разів. Преднізолон призначають в дозі від 5 до 20 мг на добу - дорослим, дітям - виходячи з розрахунку 1 мг на кілограм ваги, але не більше 20 мг на добу.

Тривалість курсу залежить від стану хворого, але зазвичай становить 3-8 тижнів, тому з урахуванням підвищеного виведення солей калію на тлі глюкокортикоїдної терапії слід призначати харчування, багате солями калію, і такі препарати, як аспаркам або панангін. Іншою особливістю терапії глюкокортикоїдами є обов`язкове врахування добових біоритмів виділення власних гормонів організму, тобто приймають їх переважно в ранкові години. Досить тривалий курс преднізолону вимагає поступової його відміни (зазвичай використовується схема: 20 мг - 15 мг - 10 мг - 5 мг - 2,5 мг). Крім системного призначення, глюкокортикоїди використовують і місцево (у вигляді аерозолів гідрокортизону) при туберкульозі бронхів, гортані, а також при виражених алергічних явищах, пов`язаних з непереносимістю ПТП.

Хворим, якщо в легенях виражені деструктивні процеси (розпад легеневої тканини), призначають препарати з групи інгібіторів протеолізу - контрикал, гордоке, які пригнічують ферментативне руйнування білків. Хворим рекомендований для корекції порушених обмінних процесів в організмі прийом препаратів з групи антиоксидантів. До них відносяться токоферол (вітамін Е) і тіосульфат натрію у вигляді 30% -ного розчину по 8-10 мл внутрішньовенно струменево або в інгаляціях. Крім того, поліпшення енергетичного обміну сприяють рибоксин в дозі 0,2-0,4 г 3 рази на день курсом 30-40 днів, ліпоєва кислота по 25 мг 3 рази на день, кокарбоксіг лазу і АТФ в комплексі курсом 20-40 днів. Серед нелекарственних методів найбільш широке застосування отримало використання низькоенергетичного лазерного випромінювання.

Важливе значення має своєчасна і повноцінна вітамінотерапія, яку призначають одночасно з препаратами протитуберкульозного ряду з метою профілактики та корекції можливих побічних ефектів. Крім того, в умовах туберкульозної інтоксикації потреба у вітамінах зростає, а їх запаси в організмі швидко виснажуються. Необхідно пам`ятати, що хворий на туберкульоз потребує підвищених доз вітаміну С (1-1,5 г на добу), вітаміну В, (5 мг на добу), вітаміну В6 (2 мг на добу). Для корекції побічних ефектів ПТП з успіхом використовуються пантотенова і глютамінова кислоти.

Лікування після досягнення стійкого протизапального ефекту повинно бути направлено на посилення відновних процесів в легеневій тканині. З цією метою застосовуються анаболічні гормони, як правило, неробол або ретаболіл по 50 мг (1 мл) 1 раз на тиждень (4-5 ін`єкцій на курс), а також біогенні стимулятори - солкосерил, склоподібне тіло, плазмол, ФіБС. Їх застосовують і з метою зменшення утворення грубих рубцевих змін легеневої тканини спільно з тренталом. З немедикаментозних засобів в цей період застосовують ультразвук на грудну клітку в області локалізації ділянки ураження легеневої тканини. Туберкулінотерапія (лікування туберкуліном) застосовується при схильності до утворення туберкульом з метою стимуляції відновних процесів. Початкова доза визначається внутрішньошкірним титром.

Пневмоторакс і пневмоперитонеум - ці методи лікування ставляться переважно до хірургічних і застосовуються відносно рідко. Штучний пневмоторакс є введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою. Позитивний ефект впливу пневмотораксу викликається складним рефлекторним механізмом, що призводить до формування відносного функціонального спокою в ураженій зоні легкого, де змінюються умови і кровопостачання, і відтоку лімфи. В даний час показанням до накладання штучного пневмотораксу є збереження стабільної порожнини розпаду і бактеріовиділення при лікуванні ПТП в достатніх дозах протягом 3-4 місяців, переважно при инфильтративном, кавернозному і очаговом туберкульозі легенів. Крім того, пневмоторакс застосовується і при розвитку таких ускладнень, як кровохаркання і легенева кровотеча. Лікування штучним пневмотораксом проводиться на тлі терапії ПТП, яку продовжують не менше 10-12 місяців. Пневмоперитонеум - це метод лікування легеневого туберкульозу шляхом введення повітря в черевну порожнину.