Препарати для лікування туберкульозу людини

Препарати для лікування туберкульозу людини У сучасних умовах для лікування туберкульозу розроблені схеми, ретельно вивірені дози і комбінації препаратів, але туберкульоз продовжує залишатися актуальною проблемою сучасності. І хоча понад півстоліття минуло з тих пір, як були відкриті стрептоміцин і ізоніазид, останній залишається і досі найбільш активним відносно препаратом, однак і паличка Коха за багато тисячоліть існування в людському організмі ідеально пристосувалася до постійно мінливих умов. Поговоримо про препарати для лікування туберкульозу людини!

Це виражається в даний час в появі стійкості до протитуберкульозних препаратів (ПТП). І хоча зараз ми володіємо достатнім арсеналом засобів для придушення, в разі множинної стійкості або полірезистентності мікобактерій лікування хворого багаторазово ускладнюється.

Лікування легеневого туберкульозу специфічними протитуберкульозними препаратами включає вирішення наступних завдань:

- придушення розмноження мікобактерій туберкульозу та попередження їх розповсюдження в організмі;

- припинення бактеріовиділення щоб уникнути можливого зараження здорових осіб;

- досягнення стану людини клінічноголікування з мінімальними функціональними втратами і залишковими змінами;




- попередження рецидиву захворювання.

Але навіть найпотужніші ПТП здатні лише придушити активне розмноження в організмі людини, але не знищити їх повністю. Крім того, навіть в бактеріостатичних концентраціях багато протитуберкульозні засоби мають вираженими побічними ефектами, через які хворі нерідко відмовляються від їх прийому. Внаслідок вимушеного зменшення дозувань у таких пацієнтів знижується і концентрація препаратів в організмі, і досить швидко вчаться існувати в їх присутності. Існує ще категорія недисциплінованих хворих, які забувають приймати ліки, пропускаючи іноді по кілька днів, або самостійно скасовують препарати з незадовільним, на їхню думку, ефектом. У подібних умовах продовжують розмножуватися. В результаті вилікувати такого хворого вдається тільки із застосуванням досить дорогих препаратів резервного ряду, оскільки найефективніші засоби першого ряду на них вже не діють. Або туберкульоз переходить в хронічну стадію з максимально несприятливими наслідками для організму. А якщо при цьому у людини триває бактеріовиділення, то заражає інших він саме своїми стійкими до ПТП мікобактеріями.

Основоположним постулатом сучасної фтизіатрії є прийом препаратів в встановлених дозах і строго визначеним курсом. На початку лікування хворого з вперше виявленим гострим процесом знаходяться у фазі активності, вони швидко розмножуються і розташовуються переважно внеклеточно. Тому ПТП впливають на них з максимальною ефективністю, і при оптимальних умовах і неухильному дотриманні режиму прийому і доз лікарських засобів такі хворі повністю виліковуються. Лікування в таких випадках триває від року до півтора років, і, як правило, через 3-6 місяців втрачають свою активність і здебільшого ховаються від ПТП всередині клітин-фагоцитів, в яких знищити збудників вже важко. Крім того, мають значною мінливістю, вони можуть змінювати свою форму або переходити в неактивний стан. В останньому випадку на них подіяти вже неможливо. Подібні дрімаючі форми є в подальшому джерелом активації інфекції при несприятливих для організму умовах.

Лікування туберкульозу в зв`язку з такими особливостями поведінки мікобактерій обгрунтовано підрозділяється на дві фази:

- фазу інтенсивного лікування, коли хворий отримує максимум високоактивних протитуберкульозних препаратів,

- фазу доліковування, коли для попередження повторної активації дрімаючих і внутрішньоклітинно розташованих необхідно використовувати меншу кількість ПТП. Протягом фази доліковування, крім останніх, використовуються всіляке терапії, спрямовані на поліпшення імунного статусу організму і підвищення його опірності до інфекції, а також на активізацію відновлювальних процесів в уражених органах.

Дуже часто передчасне припинення прийому ПТП, коли у хворого настає виражене поліпшення стану і самопочуття, призводить не тільки до формування лікарської стійкості, а й до загострення туберкульозного процесу. Подальше лікування в таких випадках ускладнюється, а також збільшується його тривалість. Те саме можна сказати і до хронічних форм туберкульозу, при яких хворі витрачають на лікування практично весь відпущений їм термін життя.




Вилікувати свіжий туберкульоз цілком досяжна, реальна мета, яка вимагає виконання рекомендацій лікаря і регулярного прийому протитуберкульозних засобів протягом 12-18 місяців. У той же час лікування хронічних форм і туберкульозу, викликаного лікарсько стійкими формами, є дуже складним завданням, для вирішення якої необхідно залучати весь резерв медикаментозних і не медикаментозних, в тому числі і нетрадиційних, методів терапії.

Виділяють серед протитуберкульозних засобів 3 основні групи:

- найбільш ефективні препарати - ізоніазид і рифампіцин (рифадин);

- препарати середньої ефективності - етамбутол, стрептоміцин, протионамид, етіонамід, піразинамід, канаміцин, циклосерин, флоримицин;

- найменш активні препарати - ПАСК і тибон.

Вплив протитуберкульозних препаратів на мікобактерії туберкульозу різноманітне і складається з порушення їх обмінних процесів і ферментативної діяльності, затримки росту і розмноження, зниження агресивності по відношенню до макроорганізму. Найчастіше при лікуванні вперше виявленого хворого з гострим туберкульозним процесом використовують стандартизовані схеми.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

» » » Препарати для лікування туберкульозу людини