Безпліддя у чоловіків. Причини і лікування проблеми
безпліддям у чоловіків називається стан, коли при збереженні нормального статевого акту, відсутня здатність до запліднення. У світі налічується велика кількість безплідних шлюбів, за різними даними близько 15% і половина з них обумовлена чоловічим безпліддям, яке виникає через багатьох причин обумовлених патологічними процесами в чоловічому організмі. Ці процеси викликають дистрофічні зміни в насінних канальцях і інтерстиціальної тканини яєчок, викликаючи патологічіческіе зміни в спермі і порушуючи секрецію статевих органів.
Виділяють три групи факторів, які впливають на чоловіче безпліддя:
1. Розлади ендокринного характеру, вроджені вади статевої диференціації, порушення імунологічного і психоневрологічного генезу.
2. Аномалії розвитку і захворювання чоловічих статевих органів, які впливають на порушення сперматогенезу, і перешкоджають виділенню еякуляту або його компонентів,
3. Ідіопатичне безпліддя, коли запліднення не настає, хоча у чоловіка і їх дружини здорові.
Зручна класифікація чоловічого безпліддя запропонована І.Ф. Юндою.
Секреторна безплідність:
1. первинна, вторинна і діскореляціонная недостатність статевих залоз (секреторно-ендокринне);
2. внаслідок екзогенної інтоксикації (секреторно-токсичний).
Екскреторна безплідність:
1. екскреторно-токсичну (на грунті запальних патологічних процесів в сім`явивідних шляхах придбаного і природженого генезу).
2. Одночасне безпліддя (коли явище обструкції або інтоксикації поєднується з секреторною недостатністю статевих залоз чоловіки різного характеру).
3. Безпліддя на тлі імунологічних змін.
4. Інші форми безпліддя, що не класіфіцірованни.
Секреторна безплідність (або гипогонадизм) виділяють первинний і вторинний. Первинний (гонадотропний) гіпогонадизм характеризується патологічним впливом безпосередньо на яєчка. При ньому підвищується виділення гонадотропіну з сечею, що впливає на зменшення гальмівного впливу яєчок на гіпофіз. А при вторинному (гіпогонадотропного) гипогонадизме зміст гонадотропіну в сечі зменшується, оскільки травмується безпосередньо гіпофіз. Гипогонадизм спостерігається і при відсутністю гормональних порушень.
Безплідним вважається той шлюб, коли протягом року нормального статевого життя, без застосування протизаплідних средст, ненаступает вагітність.
Діагностика безпліддя у чоловіків включає в себе збір даних анамнезу, огляд статевих органів, об`єктивного обстеження хворого, лабораторних досліджень еякулята, вивчення ендокринної функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, яєчок, надниркових залоз, проведення генітографія, дослідження біопатов яєчка.
Найбільш важливим в оцінці плідності є дослідження еякулята. Потрібно встановити наявність або відсутність рухливих сперматозоїдів, визначити їх кількість і морфофункціональний стан. Ці показники частково визначають здатність до запліднення еякуляту. Адже в спермальної плазмі містяться різні ферменти, амінокислоти, фруктоза, глюкоза, лимонна кислота, мінеральні та інші біологічно активні сполуки, які створюють оптимальні умови для життєдіяльності сперматозоїдів.
Простежується пряма залежність між кількістю і якістю еякуляту безплідних чоловіків і перенесеними ними захворюваннями статевих органів у дитячому та юнацькому віці.
Чоловіки страждають безпліддям, незалежно від його причини, мають однакові морфологічні зміни, ктор включають в себе ураження сперматогенного епітелію з порушенням гемотестікулярного бар`єру. Виходячи з цього обов`язковим вважається проведення біопсії яєчок з подальшим дослідженням біопатов з діагностичним і прогностичним значенням. Необережне пошкодження гемотестікулярного бар`єру зумовлює безпліддя, стійке як до консервативного, так і хірургічного лікування. У таких випадках рекомендують штучне запліднення з використанням еякуляту донора.
Лікування чоловіків з приводу безпліддя залежить від етіологічного чинника.
Воно полягає:
1. в загальних організаційних заходах (не пити, не курити, не застосовувати без крайньої необхідності лікарських засобів, позбутися впливу професійних факторів);
2. в загальнозміцнюючу медикаментозної терапії;
3. спеціальної медикаментозної терапії, спрямованої на стимуляцію сперматогенезу. Лікарські засоби призначають під контролем гормонального дзеркала і з урахуванням результатів мікроскопічного дослідження еякуляту, аналізу спермограм.
При обтураційній аспермии рекомендують хірургічне лікування спрямоване на відновлення прохідності сім`явивідної протоки, яке, в залежності від місця накладення анастомозу, поділяють на три групи:
1. анастомоз по ходу сім`явивідної протоки або вазовазоанастомоз;
2. анастомоз сім`явивідної протоки з придатком яєчка, або вазоепідідімоанастомоз;
3. анастомоз сім`явивідної протоки з паренхімою яєчка, або вазотестікулоанастомоз.
Лікування чоловічого безпліддя повинно бути тривалим, суто індивідуальним, з урахуванням етіологічних і патологічних особливостей.