Інфекції сечовивідних шляхів і нирок

Інфекції сечовивідних шляхів і нирок є проникнення різних бактерій в ці органи і розвиток запалення. Такі захворювання є найчастішими з інфекційних процесів в людському організмі у всіх вікових категоріях та найпоширенішою причиною звернення до медичних установ.

Які інфекції викликають запалення нирок?

Причини інфекції сечовивідних шляхів і нирок - це, як правило, мікроорганізми, що викликають захворювання сечовидільної системи, представлені кишковою паличкою (у 80-90%), сапрофітним стафілококом і протеєм. У набагато меншій кількості випадків причиною може бути клебсієла, ентеробактерій і псевдомонад. У пацієнтів з важкою супутньою патологією трапляється грибкова інфекція.

У розвитку запального процесу сечовивідної системи основоположним є висхідний шлях патогенних мікроорганізмів з уретри або околоуретральной області в сечовий міхур, сечоводи, миски і паренхіму нирок. Відзначається значно вища ймовірність інфекції у жінок внаслідок анатомічних причин - уретра коротше, ніж у чоловіків, розташовується ближче до анального отвору.

Крім того, секрет передміхурової залози чоловіків має антибактеріальний ефект, що є перешкодою до розвитку запалення. Додатковими факторами, що сприяють хронізації інфекції, будуть:

* Порушення процесу мочеіспусканія-
* Зменшення захисних властивостей слизової оболонки сечового міхура-
* Збільшення обсягу залишкової сечі-
* Присутність в сечовому міхурі каменів, сторонніх тел-
* Зміна складу сечі-
* Збільшення тиску в сечовому міхурі.

Існують фактори, що ускладнюють перебіг інфекції сечовивідної системи:

• Цукровий діабет-
• Виділення крові з сечею у пацієнтів старше 50 років-
• Прийом препаратів, що знижують функцію імунної системи-
• Системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія) -
• вагітність-
• Наявність запального процесу у влагаліще-
• Пороки розвитку сечовидільної системи-
• Порушення функції нирок (ниркова недостатність) -
• Хірургічні урологічні втручання або інструментальні дослідження в попередні 2 тижні-
• Мочекам`яна хвороба-
• Перебування в будинках престарілих.

Ознаками ускладненої інфекції будуть: підвищення температури тіла вище 38, нестримні позиви до сечовипускання, порушення сечовипускання за умови, що вони спостерігаються протягом тижня на тлі антибактеріальної терапії та поєднуються з вищевказаними збільшують факторами. Крім того, може спостерігатися біль або відчуття тяжкості в поперековій ділянці справа або зліва. Неускладненого перебігу проявляється тими ж симптомами, що зменшуються на тлі призначеного лікування.

Діагностика інфекцій сечовивідних шляхів включає в себе скарги пацієнта, об`єктивний огляд (як правило, при постукуванні по попереку виявляється болючість), ультразвукове дослідження нирок і сечовивідних шляхів (розширення чашечно-мискової системи нирок при тривалому перебігу хвороби), а також такі аналізи:

• Клінічний аналіз крові (виявляється лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво, прискорена ШОЕ) -
• Загальний аналіз сечі (лейкоцитурія, можлива еритроцитурія) -
• Посів сечі з визначенням чутливості мікроорганізмів до антібіотікам-
• Для уточнення порушення функції нирок виконуються спеціальні проби (Реберга, Зимницьким).

Лікування інфекцій такого роду починається до з`ясування природи збудника, що викликав хворобу, потім призначаються препарати, що усувають інфекції сечовивідних шляхів.

Як правило, цистит не є показанням для госпіталізації в стаціонар і лікується амбулаторно антибіотиками фторхінолонового ряду (Ципрофлоксацином, Норфлоксацином) або ко-тримоксазол. Зазвичай, тривалість курсу 3-7 днів, причому тижневі курси рекомендуються вагітним, при циститі у чоловіків, рецидивах захворювання в перші 2-4 тижні після попереднього загострення, використанні бар`єрних і сперміцидних контрацептивів.

лікування неускладненого гострого або хронічного пієлонефриту також можливо в амбулаторних умовах при суворому дотриманні призначеного лікарем режиму. Використовуються антибіотики пеніцилінового ряду, захищені клавулановою кислотою (Амоксиклав), цефалоспорини 1-3 поколінь, фторхінолони. Рекомендується курс 10-14 днів. Антибіотики при інфекції сечовивідних шляхів можна приймати і далі, але за призначенням лікаря.

В разі ускладнених форм пацієнта госпіталізують в стаціонар, де виконують курс антибактеріальної терапії парентерально (внутрішньом`язово, внутрішньовенно) в поєднанні з таблетованими формами фторхінолонів, цефалоспоринів 3 покоління, аміноглікозидів. Тривалість курсу визначається індивідуально, мінімально 2 тижні.

У разі внутрішньолікарняних інфекцій препаратами вибору стають карбапенеми (іміпенем).

Грибкові інфекції лікуються протигрибковими препаратами.

Додатково до антибактеріальної терапії проводиться Відень, заповнення дефіциту рідини, застосовуються засоби, що поліпшують мікроциркуляцію, жарознижуючі.

Після закінчення лікування необхідний неодноразовий контроль посівів сечі на предмет ефективності проведеного курсу.

У разі таких захворювань обов`язкова консультація уролога, нефролога для визначення додаткового обстеження і індивідуальної терапії, а також подальшого спостереження.

Олена, likuvati.ru

Увага, тільки СЬОГОДНІ!