Азитроміцин і його інструкція із застосування

Азитроміцин (Azithromycin), це препарат для лікування інфекційних захворювань, що відноситься до групи макролідів. Випускається у формі капсул. Діючою речовиною препарату є дигідрат азитроміцину.

До складу допоміжних речовин входять стеарат магнію, мікрокристалічна целюлоза і лаурилсульфат натрію.

Показаннями для призначення Азитроміцину є інфекційні захворювання, які викликаються збудниками чутливими до цього лікарського засобу.

До їх числа відносять середній отит, синусит, тонзиліт, бактеріальний фарингіт, пневмонію бактеріальний бронхіт, скарлатину, інфекції м`яких тканин і шкіри (наприклад імпетиго, пику, вторинні піодерматози), інфекції урогенітального тракту (уретрит, цервіцит), інфекції дванадцятипалої кишки і шлунку, які спровоковані Helicobacter pylori, а також хвороба Лайма (бореліоз).

Існують і протипоказання до застосування Азитроміцину.

Препарат не призначають при індивідуальній непереносимості до азитроміцину та інших компонентів препарату, підвищеної чутливості до антибіотиків групи макролідів, віком до чотирнадцяти років.

Перед має бути проаналізовані чутливість мікрофлори, яка викликала захворювання. Азитроміцин вживають раз на добу за годину до прийому їжі або через дві години після цього, оскільки прийом кошти спільно з їжею погіршує всмоктування препарату.

Хворим, яким старше чотирнадцяти років при інфекціях шкіри та м`яких тканин, дихальних шляхів в перший день призначають полграмма єдине разово, а з другого по п`ятий день - по чверть грама на добу. Другий варіант - по полграмма раз на добу протягом трьох днів (доза курсу - півтора грама).

Гострі інфекції урогенітального тракту вимагають одноразового призначення одного грама, що становить чотири капсули.

У терапії початкової стадії хвороби Лайма призначають одноразовий прийом чотирьох капсул в перший день і по дві капсули в день з другого по п`ятий день (загальна доза курсу три грами).

Інфекції шлунка і дванадцятипалої кишки, які спровоковані Helicobacter pylori лікують, призначаючи одноразово чотири капсули на добу протягом трьох днів.

При використанні Азитроміцину можливі і побічні явища у вигляді діареї, нудоти і блювоти, запору, погіршення апетиту, гастриту, холестатичної жовтяниці, псевдомембранозного коліту, нефриту, вагінального кандидозу, відчутного серцебиття і болі в грудній клітці. Можливі й алергічні реакції, які проявляються шкірними висипаннями, кропив`янку, набряк Квінке, кон`юнктивітом, фотосенсибілізацією, сверблячкою.

Можуть змінитися і лабораторні показники: нейтрофилия, еозинофілія, однак змінені показники приходять в норму через пару тижнів після закінчення лікування.

Можлива передозування може проявитися у вигляді блювоти діареї та тимчасової втрати слуху, що лікується симптоматично.

Якщо пропущено строк прийому препарату, пропущена доза повинна бути відшкодована якомога раніше, а наступні приймаються з інтервалом в добу.

Немає необхідності в корекції доз Азитроміцину для хворих похилого віку та з порушенням функції нирок.

Не рекомендується застосовувати засіб вагітним, призначення може бути виправдане в разі можливої користі для матері, яка перевищить потенційний ризик для плоду.

При призначенні кошти годуючим матерям, годування слід припинити.

У вигляді капсул Азитроміцин не рекомендований для дітей віком до чотирнадцяти років.

Засіб не впливає на швидкість реакції при роботі на транспорті або механізмами.

Засіб призначають з обережністю хворим з явними порушеннями функцій нирок або печінки, порушеннями серцевого ритму.

Під час лікування Азитроміцин необхідно утримуватися від вживання спиртних напоїв через погіршення всмоктуваності.

Препарати, що містять алюміній, кальцій, магній уповільнюють всмоктування препарату, тому робиться двогодинну перерву між прийомом Азитроміцину і цими засобами.

Взаємодії з терфенадином, теофіліном, триазоламом, карбамазепіном, дигоксином у Азитроміцину не спостерігається

При паралельному використанні з варфарином слід ретельно контролювати протромбіновий час.

При спільному застосуванні прийомі з ерготаміном і дигідроерготаміном є ймовірність прояву їх токсичного ефекту, який може проявитися у важкому периферичному спазмі судин, дизестезії. Таке застосування протипоказано.

Лінкозаміди зменшують, а тетрациклін і хлорамфенікол збільшують дієвість азитроміцину.