Остеопороз у жінок

З кожним роком населення планети старіє, що призводить до збільшення прошарку людей похилого та старого віку, серед яких однією з найпоширеніших патологій є остеопороз. Старіння - це фізіологічний процес, етап, який неминуче настає в житті кожної жінки, тому основним завданням є забезпечення найкращої якості життя (ЯЖ) хворих цих вікових груп.

Одним з показників, що визначають ЯЖ літніх людей, є незалежне життя, можливості в разі збереження психічних функцій, здатності до самообслуговування та пересування. В цьому аспекті остеопороз і його ускладнення є важливими факторами, що обмежують незалежність похилого віку. Остеопороз - патологія скелета, виявляти зниженням кількості кісткової маси і пошкодженням її якості (мікроархітектоніки і накопичення мікропошкодження). Остеопороз має велике суспільне значення, так як 50% хворих, які вижили після перелому шийки стегна (ШБ), отримують інвалідність, втрачають можливість вести незалежне життя і вимагають тривалого догляду, 20% хворих жінок з переломами ШБ вмирають через рік після перелому внаслідок розвитку непрямих ускладнень (пневмонії, тромбоемболії).

Частота переломів з віком прогресивно збільшується. Так, у віці 50-54 роки перший перелом виникає у 1,9% осіб, повторний - у 2,8% - в 60-64 роки - у 4,1 і 8,9% відповідно-в 70-74 роки - у 9,1 і 17,6% - в 80-84 роки - 17,1 і 28,4% - більш ніж 90 років - 49,1 і 61,6%. У жінок після 50 років ризик переломів хребців налічує 15,6%, ШБ - 17,5%, кістки зап`ястя - 16%, поєднання будь-яких з перерахованих - 39,7%.

Фактори ризику остеопорозу поділяють на модифіковані, метаболічні та немодифіковані. Основними немодифікованими факторами ризику є вік (ризик переломів подвоюється кожні 7 років), сімейний анамнез (ризик переломів подвоюється при наявності остеопоротичних переломів у родичів першого ступеня), остеопоротичний перелом в анамнезі (збільшення ризику в 2-5 разів), жіноча стать, етнічна приналежність , генетичні фактори, відсутність лікування ранньої менопаузи.

Метаболічні та гормональні фактори ризику включають низьку масу тіла, пізніше менархе і ранню менопаузу, аменорею, двосторонню оваріоектомію, гіпертиреоз, гіперпаратиреоз, синдром Кушинга, використання лікарських засобів (гепарин, кортикостероїди, фенобарбітал).

Модифікованими факторами ризику остеопорозу є маса тіла (знижена маса тіла підвищує ризик, надмірна - знижує), надмірна втрата ваги, куріння, алкоголізм, надмірне вживання кофеїну, слабка фізична активність, незбалансоване харчування (дефіцит кальцію і вітаміну D), підвищена частота падіння.

Оцінка ступеня остеопорозу здійснюється за показниками мінеральної щільності кістки (МПК) в певному її ділянці. При порівнянні показників втрати кісткової маси (ПКМ) показано, що у чоловіків цей процес відбувається поступово, протягом усього життя, а у жінок швидкість зниження МПК істотно прискорюється після досягнення менопаузи (50-51 рік). Якщо щорічні ПКМ становлять 1%, то після досягнення жінками віку менопаузи цей показник досягає 2%. Період ПКМ у жінок в менопаузі триває приблизно 14 років, що є терапевтичним вікном для здійснення корекції. Важливим фактором розвитку остеопорозу є не тільки швидкість ПКМ, але і значення піку кісткової маси, що залежить від багатьох факторів, своєчасна корекція яких є профілактикою розвитку остеопорозу в подальшому.