Симптоми і лікування сальпінгіту і аднекситу

Серед інших гінекологічних захворювань гострі запальні захворювання придатків вважаються найпоширенішими. Запалення виключно маткових труб практично не зустрічається, частіше за все запальний процес зачіпає маткові труби і яєчники, в деяких випадках поєднуючись із запаленням матки. У рідкісних випадках, згідно зі статистикою, відзначається нагноєння в області матки і придатків з можливим розвитком септичного процесу.

Найпоширенішою причиною цього роду захворювань стають інфекції, які передаються статевим шляхом, а також аероби, анаероби, умовно-патогенна флора, гриби, віруси, гноєродниє бактерії.

Неспецифічні сальпінгоофорити, які не належать до ускладнень гонореї, можуть бути викликані патогенними та умовно патогенними мікроорганізмами: золотистий стафілокок, епідермальний стафілокок, стрептококи групи В, ентерококи, кишкова паличка, хламідії та ін. В більшості випадків зустрічаються змішані інфекції.

Симптоми сальпингита і аднексита

У числі перших симптомів сальпингита і аднексита, що протікають гостро, відзначається сильний біль в нижній частині живота, яка супроводжується підвищенням температури тіла до субфебрильних і високих величин. У деяких випадках прояви хвороби супроводжуються ознобом, занепадом сил, порушенням сечовипускання, здуттям живота. В рамках гінекологічного дослідження відзначається запалення цервикального каналу, гнійні або серозні виділення.

Прибімануального обстеженні придатки не визначаються, а саме обстеження викликає у пацієнтки різкий біль, відзначається також набряклість і тістоподібна консистенція придатків. Результати аналізу крові показують лейкоцитоз і збільшення ШОЕ. Захворювання також супроводжується симптомами інтоксикації середнього ступеня тяжкості.

Якщо лікування розпочато на ранній стадії захворювання, гострий сальпінгіт і аднексит може закінчитися повним одужанням. У той же час гостре захворювання може перейти в підгострий або хронічний, супроводжуватися частими рецидивами і тривати протягом декількох років. При цьому клініка патології буде носити не настільки яскравий характер.

Температура тіла у хворих із загостренням хронічного процесу може залишатися нормальною або досягати субфебрильних величин, біль в низу живота і в попереку носить тупий, ниючий характер. Часто захворювання стає причиною безпліддя і порушення сечовипускання.

Проведення бимануального обстеження не супроводжується гострим болем, але в той же час залишається досить болючим. Матка і придатки трохи менш рухливі, на відміну від норми, просування за кордон шийки матки викликає у жінки біль. Картина крові змінюється під час загострення хронічного процесу, в проміжках між рецидивами можна відзначити лише трохи збільшене ШОЕ.

- Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та ще кілька слів, натисніть Ctrl + Enter
- Вам не сподобалася стаття або якість поданої інформації? - Напишіть нам!

Лікування сальпінгіту і аднекситу

Метою лікування сальпінгіту і аднекситу є купірування гострих проявів хвороби і рецидивів хронічної патології. У цих випадках пацієнткам необхідна госпіталізація. Немедикаментозну терапію проводять в рамках реабілітації після згасання гострого запального процесу або при лікуванні хронічного захворювання.

З немедикаментозних методів найчастіше використовуються фізіотерапевтичні процедури.

Антибактеріальні препарати призначаються з урахуванням результатів аналізів, що дозволяють виявити характер збудника, або на підставі клінічних проявів, які дають можливість визначити найбільш ймовірну причину хвороби. Найчастіше використовуються антибіотики широкого спектру дії. Схеми лікування в більшості випадків складаються з комбінації антибактеріальних засобів декількох груп: цефалоспоринів з метронідазолом, лінкозамідов з аміноглікозидами, фторхінолонів з метронідазолом та ін. Часто в схеми терапії включаються також доксициклін і макроліди.

Для лікування сальпінгіту і аднекситу характерна ступінчаста терапія захворювання. Легкі форми хвороби проліковується амбулаторно, при цьому перевага віддається пероральним формам препаратів, прийом яких поєднують з дезінтоксикаційної терапією.

За свідченнями можуть використовуватися анальгетики, місцеві протизапальні засоби. При недостатній ефективності медикаментозної терапії показано хірургічне втручання, також приводом для проведення операції служить наявність у пацієнтки гнійних тубооваріальні утворень.