Комплекси: боротьба з комплексом неповноцінності або як прибрати комплекси?

Слова «комплекс» і «стрес» міцно закріпилися в нашому лексиконі. Але властивість будь-якої людини боятися чогось, ображатися, соромитися, переживати за якимось приводу. Це було завжди і люби просто брали ці відчуття і емоції, переживали їх, долали. А потім їх зібрали в єдиний ряд і назвали ємним терміном - комплекси.

Тому, звичайно ж, ці комплекси, в тій чи іншій мірі є у всіх людей без винятку. Але що примітно, жінки все ж більше до них схильні, ніж сильна половина людства. По крайней мере, так стверджують психологи. Чоловіки простіше дивляться на речі, менше переживають з приводу своєї зовнішності, з приводу ставлення до них жінок. На відміну т них слабка стать починає переживати з кожного приводу.

Але звідки беруться комплекси, боротьба з комплексами потрібна або нехай все залишається як є? А якщо все ж потрібно від них позбутися, то як? Давайте разом знайдемо відповіді на ці питання:

Чим вони небезпечні?

На світі немає людей, які були б абсолютно собою задоволені. І це навіть дуже добре в першу чергу для нас самих. Адже якби кожен з нас вважав себе досконалістю, ми ніколи нічого не змогли б досягти в житті. Але іноді невдоволення перетинає ту межу, коли воно не приносить шкоди. І в цей момент воно може стати справжнім психологічним комплексом, який заважає нормально жити і добиватися успіхів.

Під впливом комплексів людина починає розглядати свій недолік через «збільшувальне скло». Переживає з цього приводу, але не може тверезо оцінити, що з ним відбувається. Він шкодить сам собі, йдучи на поводу у свого світовідчуття втрачає безліч шансів, які дає йому життя.

Звідки беруться комплекси?

Вони прищеплюють з дитинства нашими батьками, близькими родичами і тими людьми, які на той момент вважаються для нас авторитетами, чия думка є цінним для нас. Аби не допустити того, вони нагороджують нас не тільки комплексами, а й страхами, а іноді і фобіями, які залишаються з нами, переходять у доросле життя.

Наприклад, якщо мама, звичайно, бажаючи дочки тільки найкращого, багато разів повторює, що дочка її звичайно гарненька, але навряд чи виросте красунею, у дитини може поступово сформуватися комплекс неповноцінності з приводу своєї зовнішності.

Тому обзавестися комплексами легко, а от позбутися від них дуже важко. Сказані колись образливі слова, приживаються, залишаються, перетворюються в комплекс, який поступово стає частиною особистості і вже не сприймається як обмежувач нашої особистості.

Найбільш негативний з усіх - комплекс неповноцінності. На нього чіпляються всі інші. І це зрозуміло. Якщо людина впевнена в собі, своїх силах, йому важче піддаватися іншим внутрішнім обмежувача. Але таких, впевнених в собі людей зовсім небагато.

Як з ними боротися?

Проблема полягає в тому, що людина може не усвідомлювати їх наявність у себе. Йому може здаватися, що це просто прояв його особистості, риси характеру. Тому він часто шукає і знаходить виправдання своїм вчинкам. При цьому він звинувачує у трагедії зовнішні обставини, мовляв, я тут ні при чому, так вже склалося життя, не розуміючи, що виною всьому його особисті внутрішні обмежувачі - комплекси.

Але якщо він почне розуміти це, усвідомлює в чому причина негативних обставин, яких можна було уникнути - він зробить перший крок до подолання своїх комплексів. Адже часто саме вони заважають жити і добиватися поставленої мети.

Тому психологи радять:

- Якщо комплекс ще не переріс в фобію і не став клінічним випадком, його потрібно усвідомити. Просто погодитися з тим, що він є.

- Коли ви усвідомили, що у вас є цей внутрішній обмежувач, який стримує вас, заважає добиватися задуманого і просуватися вперед, прийміть його. Просто скажіть собі - так, у мене є цей комплекс, і він уже став рисою мого характеру, сприймається мною і оточуючими, як частина моєї особистості. Як тільки ви усвідомлюєте, прийміть його, відчуєте свій обмежувач частиною себе, його вплив на вас значно зменшиться. Так вже влаштована людська психіка.

- І ось тепер настає час для його перетворення. Він не зникне, але перетвориться в нормальне, властиве всім людям якості, але вже не буде заважати вам, навпаки, допоможе відчути себе справжньою сильною особистістю. Комплекс неповноцінності перетвориться в нормальну самокритичність. Якщо був комплекс переваги - з`явиться самоповага. Ну а постійне відчуття провини стане нормальним почуттям жалю.

Пам`ятайте про те, що у всіх нас є свої внутрішні обмежувачі. Але у багатьох вистачає мужності їх усвідомити, зрозуміти, що вони сильно ускладнюють життя і помахати їм рукою на прощання. Для цього частіше говорите собі нехай банальну, але дуже дієву фразу - «Не бери в голову!»

Для початку намагайтеся менше звертати увагу на те, що про вас говорять. Головне - що ви думаєте про себе самі. Поступово взагалі позбудьтеся від почуття залежності від чужої думки.

Задайте собі питання: Чому я переживаю, ну, наприклад, з приводу своєї зовнішності? Що зі мною не так і для чого я хочу її поміняти, стати красивіше? Може бути для того, щоб подобатися оточуючим? Але чи потрібно це мені самому?

Психологи в цьому випадку говорять, що потрібно навчитися любити себе таким, яким ви є. Адже ви неповторні і іншого такого в світі немає. Як тільки ви зрозумієте це, полюбите себе самі, комплекси тут же залишать вас.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!