Лікування остеогенної саркоми у людини

Лікування остеогенної саркоми у людини в значній мірі змінилося в останні роки, що пов`язано зі змінами, що відбуваються в онкології в цілому. У зв`язку з розвитком комбінованого і комплексного методів лікування в даний час сформована певна концепція лікування.

1. Можливість проведення зберігають кінцівку операцій з використанням комбінованого лікування з метою зменшення частоти місцевих рецидивів і метастазів.

2. Ретельне планування хірургічних втручань і виконання їх досвідченими фахівцями.

3. Застосування поліхіміотерапії в передопераційному періоді для лікування мікрометастазів і поліпшення контролю над пухлинним процесом.

4. Активне лікування легеневих метастазів людини шляхом їх хірургічного видалення. Резекція легені при метастазах з подальшим комплексним лікуванням забезпечує виживання у віддалені терміни у 25% хворих.

5. Максимальне збереження якості життя хворої людини завдяки здійсненню органозберігаючих операцій, а також завдяки енергійній реабілітації.

В даний час найбільш перспективним в лікуванні вважається поєднання внутрішньоартеріальної суперселективної і системної поліхіміотерапії, передопераційної променевої терапії, ендопротезування, кістково-пластичних операцій, що, безсумнівно, покращує результати лікування і якість життя хворого. Комплексне лікування злоякісних пухлин людини опорно-рухового апарату необхідно проводити в спеціалізованих лікувальних установах після онкологічного консиліуму за участю фахівців: онкологів, хірургів, лучевих- і хіміотерапевтів, імунологів. Головне необхідно пам`ятати, що діагноз не є вироком і при своєчасно поставленому діагнозі і виборі раціональної схеми лікування завжди є надія на сприятливий результат захворювання. Лікування хворих повинно бути тривалим, наполегливим і, головне, диференційованими залежно від біологічних властивостей окремих форм пухлини, ступеня їх злоякісності, локалізації, чутливості до хіміопроменевому методам впливу, локалізації та стадії процесу, наявності та вираженості супутніх захворювань і т.д.

остеогенна саркома

Лікування остеогенної саркоми з моменту її опису мала трагічну забарвлення: застосовувалися в основному операції, що калічать - ампутації і екзартікуляціі. Однак тільки хірургічне лікування давало абсолютно незадовільні результати: у 80-90% хворих після ампутації кінцівки з`являлися метастази в легені протягом 12-18 міс, а п`ятирічне виживання не перевищувала 20%. Значного поліпшення результатів лікування остеогенних саркоми вдалося домогтися при комбінуванні хіміотерапії з подальшими органозберігаючими операціями. Передумовами передопераційної (неоад`ювантної) комбінованої хіміотерапії є: раннє вплив на передбачувані мікрометастази, часткова регресія пухлини, можливість оцінки лікарського патоморфозу (впливу) на пухлину, можливість модифікувати післяопераційну хіміотерапію в залежності від гістологічного відповіді на попередню хіміотерапію.

В даний час доведено найвища терапевтична активність у 4-х груп цитостатичних препаратів в різних поєднаннях:

1) алкілуючі агенти (циклофосфамід, ифосфамид);

2) антрациклінові антибіотики (доксорубіцин, епірубі-цин);

3) похідні платини (цисплатин, карбоплатин);

4) інгібітори топізомерази (етопозид).

Важливим питанням є вибір шляху введення препаратів при неоад`ювантної хіміотерапії, оптимальним вважається внутрішньоартеріальна регіонарна хіміотерапія, що підвищує концентрацію препарату в пухлині в 5-9 разів. При цьому зменшується больовий синдром, відновлюється функція кінцівки, скорочується мягкотканное компонент і зменшується число курсів в порівнянні з внутрішньовенним введенням. Наступним етапом лікування локалізованої форми остеогенної саркоми є місцевий вплив на пухлину: променеве або хірургічне. Променеву терапію широко застосовували до кінця 1980-х р В даний час її використовують рідко, так як остеогенна саркома визнана Радіорезистентність.

Так як при неоад`ювантної хіміотерапії практично неможливо досягти повної ерадикації (знищення пухлинних клітин), то виникає необхідність проведення радикальної операції. Тривалий час єдино радикальними вважалися калічать операції - ампутація і екзартікуляціі. В останні роки в зв`язку з розробкою ефективних хіміопрепара-тов і досягнення 60-70% п`ятирічної виживаності створені умови для проведення органозберігаючих операцій. Органозберігаючі операції виконують в рамках радикального лікування:

• при високодиференційованих новоутвореннях в початкових періодах розвитку (хондросаркома, фібросаркома) у вигляді самостійного лікування;

• нізкодіфференцірованних новоутвореннях (остеогенна саркома, саркома Юінга, злоякісна фіброзна гістоцітома) в рамках комплексного лікування.

До типових органосохраняющим операцій належать:

• крайова резекція при саркомі Юінга;

• сегментарная резекція кістки без заміщення дефекту;

• сегментарная резекція кістки з одномоментною кістковою Аутопластика або ендопротезування;

• викорінення всієї ураженої пухлиною кістки з заміщенням кістки алотрансплантатом (ендопротезом). Принцип ад`ювантної післяопераційної хіміотерапії полягає в тому, що протягом тривалого часу (до 1,5 років) проводять хіміотерапію з використанням комбінації протипухлинних препаратів з метою ерадикації невизначених мікрометастазів.